Станіслав Ткачук
Випускник Рівненського державного гуманітарного університету, лауреат Всеукраїнського конкурсу есе V Бандерівських читань
За останні 7 років молодіжна політика в Україні помітно змінилась. Існує сотні молодіжних громадських організацій, створюються студентські ради, проводяться тренінги, стажування, курси лідерства.
При міських радах та облдержадміністраціях створюються молодіжні центри, які за логікою мали б впливати на виконавчі гілки влади в регіонах.
Дійсно, процеси децентралізації мають свої позитиви, але що криється під яскравою обгорткою “участі молоді в процесах державотворення”?
Перш за все варто відзначити, що більшість всеукраїнських молодіжних громадських організацій, які безпосередньо співпрацюють з органами місцевого самоврядування фінансуються із західних фондів.
Окрім надання фінансової допомоги наші організації отримують методики та рекомендації де прописані інструменти розвитку молодіжної політики.
І саме в цьому криється вся небезпека.
В офіційних документах, що регулюють діяльність молодіжних організацій з’являються такі словосполучення як “Захист ЛГБТ спільноти”, “рівність”( яка в умовах теперішньої Європи нагадує расизм по відношенню до самих європейців) та багато інших космополітичних ідей.
Варто підкреслити, що 2020 рік не був особливо результативним для ЛГБТ спільнот та їх пропагандистів. В першу чергу це пов’язано з пандемією коронавірусу, що унеможливило проведення масових заходів. Поодинокі акції проводились в умовах тотального опору з боку націоналістичних та консервативних сил.
Ще одним позитивом є те, що український парламент не має достатньої кількості голосів для прийняття рішень, які лобіюють ЛГБТ спільноти.
Одну з найважливіших ролей у цьому протистоянні, як не дивно, відіграє українська церква, яка твердо стоїть на засадах традиційних цінностей та союзу чоловіка і жінки, як соціального інституту.
Проте є приводи для занепокоєння. Кількість законодавчих ініціатив та офіційних висловлювань підтримки ЛГБТ – спільнотам різко збільшилась, а Європейський Союз системно тисне на Україну з вимогами легалізації одностатевих шлюбів.
2021 рік розпочався з тривожних новин для українського суспільства. Зокрема закупівля урядом за кошти державного бюджету дитячої книги “Принцеса+Принцеса” кількістю 1240 шт.(вартість одного такого примірника 509 грн.) для розповсюдження по бібліотеках та закладах освіти. Книга відверто пропагує одностатеві шлюби і спрямована на пропаганду дітей віком від 5 до 10 років.
Днями президент США Джо Байден підписав меморандум “Про захист прав ЛГБТ за кордоном”. За різними джерелами окрім фінансування цих спільнот Байден передбачив чіткий термін (100 днів) для визначення рівня “захисту” та подальшій “боротьбі” з проявами несприйняття ЛГБТ. У випадку невідповідності стандартам даного меморандуму президент США обіцяє вводити санкції проти держав, які “не здатні” захистити права громадянських та політичних ЛГБТ-інститутів.
Очевидно, одним з інструментів нав’язування варто розглядати агентство з міжнародного розвитку USAID, яке “поширює демократію в світі від імені американського народу”. Бюджет відомства становить близько 27 млрд. доларів. Не важко здогадатись, що після крайніх заяв Байдена на пропаганду ЛГБТ відомство виділятиме левову частку коштів за рахунок зменшення фінансування більш важливих соціальних місій.
USAID має своє представництво і в Україні та проводить заходи починаючи з рівня об’єднаних територіальних громад і закінчуючи урядом та парламентом, відповідно можемо очікувати різке збільшення заходів системної пропаганди.
Вищезазначені факти, звісно не відображають реального стану справ у просуванні лівих ідей в Україні у повному обсязі, проте це дає нам змогу оцінити ризики та напрацювати стратегію протидії.
Одним з ключових гравців у контексті пропаганди одностатевих шлюбів та легалізації абортів є “Фонд поширення демократії”, діяльність якого координується відділом преси, освіти та культури Посольства США. Маючи потужний фінансовий ресурс фонд проводить конкурси та гранти. Умови та критерії для здобуття гранту сформовані таким чином, що участь у них зможуть брати організації лівого та ліберального спрямування.
Ліві сили не обмежуються лише кількома напрямками роботи у освітній та культурній сферах. Останнім часом завдяки системній пропаганді широко набуває популярності тема про “геїв на війні”. Представники ЛГБТ спільнот використовуючи потужний фінансовий ресурс та впливовість міжнародних організацій проводять системну пропаганду, яка спрямована формування думки про те, що представники нетрадиційної орієнтації відіграли важливу, ледь не ключову роль, у боротьбі з окупантом. Створюються медіа-простори в соціальних мережах, проводяться виставки.
Комплекс цих фактів говорить про те, що ліва ідеологія набирає обертів в світі та в Україні зокрема.
Вищезазначені фактори вказують нам на те, що на українське суспільство та ідентичність насувається широкомасштабна загроза знищення ідентичності та сімейних цінностей.
Наступ неомарксизму не обійшов осторонь українську молодь і пропаганда одностатевих стосунків-один з його напрямків.
В цих умовах молодь, яка дійсно хоче брати участь в процесах керування державою, не усвідомлюючи того, потрапляє в лещата абсолютно не притаманних і чужих ідеологем, які атрофують почуття належності до української нації.
Україна – християнська держава з самобутніми традиціями та унікальною історією боротьби за збереження національної ідентичності і за збереження здобутків наших предків відповідаємо виключно ми – українська молодь.
Саме на нас лежить відповідальність збереження цінностей та культурних надбань України.
В Україні на противагу ліберальним організаціям, існує ряд правих сил, які мають усвідомити шкоду, яку несуть нам окремі лідери заходу. Фронт боротьби проти традиційних цінностей відкрито.
Для ефективного протистояння націоналісти, консерватори та християни повинні усвідомити, що це спільна загроза, яка торкається всіх без виключення. Важливим є координація дій між різними організаціями в боротьбі з громадськими та політичними ЛГБТ-інститутами. Цю проблему варто розглядати як комплекс, а не поодинокий “вкид” і боротись варто з нею так само, використовуючи комплекс заходів.
Звісно, що зазначені епізоди одні з багатьох, які вказують на те, що Лівацтво тільки набирає обертів і в подальшому варто очікувати як мінімум цензури, а як максимум політичного переслідування лідерів, які очолюють рухи протидії ворожій ЛГБТ-пропаганді.
В них фінансовий капітал і підтримка далеких від українства політиків у нас ідея та бажання змінювати.
Пам’ятаймо, що успіх нашого протистояння – це робота на перспективу. В цих умовах як мінімум маємо втримати той потенціал, що є сьогодні.
Противникам лівих ідей варто усвідомити, що для недопущення негативного впливу із заходу потрібно боротись з інституціями, а не поодинокими проявами, використовуючи для цього наявну нормативно-правову базу.
Підсумовуючи вище перераховане, можна зробити висновок, що завоювання прихильності молодіжного середовища є одним з ключових напрямків лівої ідеології. Під ширмою ідей рівності та взаємоповаги криються діаметрально протилежні процеси неомарксистської диктатури та окозамилювання.
Leave a Reply