«Про деокупацію (формула Свободи)» (Савчук) 5093
Метою цього проєкту закону є встановлення правової основи для звільнення тимчасово окупованих територій. Зокрема, цей проєкт має на меті виведення України з глухого кута Мінських та Норманських переговорів. Проєктом пропонується здійснювати деокупацію декількома етапами: фактичне звільнення територій, створення на них військово-цивільних адміністрацій, реінтеграції звільнених територій.
Крім того, в проєкті закону прописані алгоритми дій щодо держави-агресора, фізичних і юридичних осіб з нею пов’язаних, їхнього майна. Зокрема, передбачається застосування міжнародно-правових інструментів притягнення до відповідальності.
Головно, цей проєкт закону є позитивним, оскільки він пропонує в загальному вигляді концепцію звільнення окупованих територій, тоді як в українській політиці з 2014 року нерідко ці питання відсувались на другий план за принципом «не на часі».
При цьому необхідно враховувати деякі ризики юридичного характеру. Справа в тому, що цей проєкт закону передбачає цілком обґрунтоване обмеження конституційних прав (зокрема права на участь у виборах) для населення звільнених територій. Ця достатньо фундаментальна вимога потребує більш ґрунтовного юридичного забезпечення. По-перше, потрібні значні зміни (або й нова редакція) Закону України «Про громадянство України». В принципі, такій кардинальній зміні підходу до розуміння громадянства повинні передувати відповідні зміни до Конституції. Інакше, в цій редакції проєкт Закону «Про деокупацію…» з ініціативи проросійських політичних сил цілком може бути визнаний неконституційним за рішенням КСУ.
«Про Службу військового капеланства» (Костенко, Геращенко, Фріз, Юрчишин, Бобровська та інші) 4626
Проєкт закону спрямований на врегулювання організації здійснення служби капеланів у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Він визначає загальні цілі та порядок організації діяльності капеланів.
Прийняття такого закону є цілком обґрунтованим, тому що цей інститут поширений у більшості армій західних країн.
Важливою перевагою проєкту закону є те, що він приділяє увагу міжконфесійним відносинам та питанню задоволення духовних потреб представників різних віросповідань. Звичайно, на практиці у випадку прийняття цього закону постане питання організації капеланської служби в контексті співвідношення військовослужбовців різного віросповідання в одному підрозділі: з одного боку, є цілком виправдані обмеження на кількість капеланів, з іншого – в підрозділі з одним капеланом можуть опинитись військовослужбовці з різним віросповіданням. Ця проблема не є невирішуваною.
Будучи загалом позитивним, цей проєкт закону потребує деяких доповнень. Зокрема, необхідний механізм недопущення до військових формувань представників РПЦ. Останні є агентами держави-агресора. Більше того після початку війни на Донбасі вже був в України випадок, коли ветеран АТО після відвідування представника РПЦ з метою задоволення духовних потреб покінчив з собою.
Але загалом цей проєкт закону є доцільним.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення реквізиції як інституту захисту суспільних інтересів в умовах воєнного або надзвичайного стану» (Гривко, Мазурашу) 4673
Метою цього проєкту закону є уточнення організаційно-правових аспектів здійснення реквізиції. Загалом, він має радше технічний характер. Пропонуються такі зміни: по-перше, поняття «майно» замінюється більш широким поняттям «об’єкти права власності». З перспективи цивільного законодавства така зміна є цілком справедливою, тому що об’єктами реквізиції можуть виступати також цілісні майнові комплекси, або корпоративні права. У контексті застосування цього закону йдеться про підприємства й організації, які забезпечують найважливіші потреби населення.
Також проєктом закону уточнюється перелік суб’єктів, які можуть приймати рішення про реквізицію; вона може бути здійснена на основі Указу Президента, Постанови Верховної Ради, розпорядчого акту уповноваженого органу державної влади, органу військового командування, органу місцевого самоврядування. Обґрунтованість такого переліку, однак, викликає певні сумніви. По-перше, він виглядає необґрунтовано розширеним: наділення такими повноваженнями майже будь-якого чиновника в Україні може призвести до хаосу і зловживань – було б доцільніше наділити такими повноваженнями, окрім Президента і ВРУ, лише конкретно ті органи, які відповідають за вирішення ситуації воєнного чи надзвичайного стану. По-друге, досить дивним є механізм реквізиції органами місцевого самоврядування, в результаті якого майно переходить у державну власність: органи місцевого самоврядування відповідальні за комунальну власність. А це значить, що вони, здійснюючи реквізицію (вилучення) майна, потім передають його органам державної влади (в державну власність). Тобто, тут вбачається певна колізія.
Якщо усунути вказані вище недоліки, проєкт закону загалом видається прийнятним.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони виготовлення та поширення інформаційної продукції, спрямованої на пропагування дій держави-агресора» (Порошенко, Геращенко, Гузь, Лозинський, Савчук та інші) 5101
Метою проєкту закону є зменшення впливу держави-агресора в таких сферах як діяльність політичних партій та громадських об’єднань, виробництво друкованої продукції, діяльність релігійних організацій, діяльність друкованих ЗМІ, діяльність організацій телебачення і радіомовлення. Загалом, суть проєкту закону полягає у введенні низки заборон, спрямованих у тому числі проти агентів Російської Федерації.
Цей проєкт закону є корисним і доцільним, однак щодо його змісту необхідно зробити деякі зауваження концептуального характеру. По-перше, подібний проєкт закону мав би більшою мірою враховувати реалії сучасного інформаційного простору, визначальну роль соціальних мереж та інтернет-ресурсів.
По-друге, певні запропоновані заборони виглядають надмірно широкими, такими, що не відповідають головній меті проєкту, а в деяких випадках – потенційно небезпечні для України. Наприклад, відповідно до нового проєкту закону підставою для припинення релігійної організації є встановлення судом фактів вчинення релігійною організацією дій, спрямованих, зокрема, на пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, пропаганду націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму. Справа в тому, що це норма може бути використана агентами агресора в судах України проти ПЦУ та інших проукраїнських релігійних організацій: під формулювання «пропаганда війни» у позові може бути підведено, наприклад, здійснення капеланської діяльності, або участь представників цих організацій у ритуалах поховання та вшанування пам’яті українських військових. Крім того, вкотре проголошена боротьба з нацизмом ніяк не стосується протидії російській агресії. Більше того, ця норма, за аналогією до країн Європи та США може бути використана проти організацій індоєвропейської релігійності..
Позитивною новацією цього проєкту закону є його спрямованість проти «регіональної ворожнечі» – ідеологічного інструменту, який російськими агентами може використовуватись для підживлення сепаратизму.
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що цей проєкт закону є корисним за своїми цілями, однак потребує доопрацювання: його необхідно зробити більш вузькоспеціалізованим, суто антиросійським.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
(щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції» (Порошенко, Геращенко, Фріз, Железняк, Савчук) 5102
Цей проєкт закону є доповненням до попереднього проєкту закону 5101 і має на меті запропоновані заборони доповнити кримінально-правовими нормами.
Так практика є цілком нормальною.
Зокрема антидискримінаційні статті Кримінального кодексу доповнені встановленням відповідальності за розпалювання регіональної ворожнечі.
Також кодекс доповнений новими складами злочинів, а саме «Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю», та «Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників».
Також цей проєкт закону вносить зміни до Кримінального процесуального кодексу, які визначають підслідність нових складів злочинів.
Можна сказати, що цей проєкт закону, хоч і є доповненням до розглянутого вище проєкту 5101, однак позбавлений його недоліків і міг би бути прийнятий окремо.
Тобто, цей проєкт закону є абсолютно прийнятним і корисним.
«Про внесення змін Податкового кодексу України щодо соціальних пільг та соціальних гарантій для учасників бойових дій» ( Заремський) 5028
Проєктом закону пропонується розширити перелік осіб, які мають право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Передбачену пунктом 169.1.4 Податкового кодексу України пільгу пропонується поширити на військовослужбовців і добровольців, які брали участь в АТО та подальших заходах з відбиття збройної агресії РФ, а також на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах АТО, а також залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з відбиття збройної агресії РФ у районі здійснення цих заходів.
Загалом, цей проєкт закону є позитивним і корисним, оскільки може зменшити податкове навантаження на людей, які захищали Україну.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність)» (Чернєв, Потураєв, Остапенко, Савчук та інші) 5144
Цей проєкт закону спрямований на правове забезпечення протидії колаборнатам, підтримуваним Росією.
По-перше, він встановлює кримінальну відповідальність за низку дій, які визначаються як колаборціанізм. Загалом, вони полягають у підтримці агресії РФ, або роботі на агресора в той чи інший спосіб.
По-друге, колаборціанізм зарахований до підслідності органів безпеки, а щодо злочину колаборціанізму передбачається застосування процедури спеціального досудового розслідування.
По-третє, передбачається застосування процедур кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб, уповноважені особи яких вчинили злочин колаборціанізму.
По-четверте, до таких осіб застосовується заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Загалом, цей проєкт закону є необхідним; він не містить якихось недоліків, тому його прийняття буде корисним для України.
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність)» (Чернєв, Поутраєв, Савчук, Радіна, Жмеренецький та інші) 5143
Цей проєкт розроблявся і повинен прийматись у комплексі з проаналізованим вище проєктом 5144. Він доповнює його і забезпечує всеосяжну реалізацію антиколабрційної політики.
Суть проєкту закону 5143 полягає у введенні низки заборон для осіб, які мають судимість за вчинення злочину колабораціонізму, обіймати певні посади.
Відповідна заборона поширюється на таких осіб:
– членів виборчої комісії, офіційних спостерігачів на виборах, Уповноваженого представника кандидата на пост Президента України у Центральній виборчій комісії, Уповноваженого представника кандидата на пост Президента України у Центральній виборчій комісії, Довірених осіб кандидата на пост Президента України, деяких інших учасників виборного процесу, кандидатів на місцевих виборах;
– військовослужбовців.
Також вводиться заборона для винних у колабораціонізмі осіб мати доступ до державної таємниці.
Крім того, може бути заборонена політична партія, громадське об’єднання, припинена діяльність релігійної організації, припинена благодійна організація у разі засудження за вказаний злочин їхньої уповноваженої особи. Також за цією підставою може бути припинена діяльність профспілки або громадського формування з охорони громадського порядку.
Таким чином, значний перелік юридичних осіб може бути підданий заходам кримінально-правового характеру, якщо їхня уповноважена особа засуджена за колабораціонізм.
Як і проєкт 5144, цей проєкт закону не містить значних недоліків, його прийняття сприятиме посиленню національної безпеки та підвищенню ефективності протидії агентам держави-агресора.
Звичайно, для належної реалізації боротьби з колабораціонізмом повинні бути прийняті обидва закони.
| Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо основ соціального захисту заручників та інших осіб, потерпілих від терористичного акту (Геращенко, Іонова, Федина, Павленко, Бобровська, Юрчишин та інші) 4579
Передбачується механізм відшкодування постраждалим від дій окупантів, які кваліфікуються як тероризм. Зокрема одноразові грошові виплати, що не мають перевищувати розміру заподіяної шкоди. Законопроєкт детально розписує можливі ситуації, але часто його норми виглядають декларативно. Зокрема забезпечення житлом, яке мають здійснювати органи місцевого самоврядування та органи державної влади – однак не прописані конкретні відповідальні органи, як і шляхи фінансового забезпечення. Також необхідно згадати відповідальність окупанта – Російської Федерації, від якої в кінцевому результаті необхідно вимагати компенсації, в тому числі через міжнародні суди. Так само слід конкретизувати, що ситуація терористичної діяльності виникла внаслідок окупації державою-агресором. |
| Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України” щодо порядку організації та проведення військового поховального ритуалу (Фріз, Бондар, Геращенко, Кубів, Бобровська та інші) 4636 |
| Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України” щодо військового поховального ритуалу (Остапенко, Безугла, Аліксійчук, Вагнєр, Березін) 4636-1
Законопроєкти змінюють порядок проведення військового поховального ритуалу, позбавляючи рудиментів доби СРСР та пропонуючи цілісний алгоритм цивільного похорону з воєнними почестями, з урахуванням сучасної ситуації (зокрема національний траур у випадку загибелі 3 і більше військовослужбовців в один день під час виконання бойових завдань). Відповідальність за організацію передусім покладається на начальника місцевого гарнізону. Новели першого законопроєкту досить комплексні. Однак альтернативний проєкт 4636-1 враховує низку важливих моментів. До його написання долучились експерти Інституту національної пам’яті, ветерани та представники духовенства. Наприклад, важливі новели щодо відповідного поховання борців за незалежність України у XX cтолітті, які визнані такими Законом України “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті” (у першому законопроєкті необхідно ще й визнання учасниками бойових дій, що звужує групу), вшанування у Меморіальному комплексі Міністерства оборони і т.д. Тому вважаємо за слушне поєднати альтернативні законопроєкти, врахувавши всі пропозиції. |
Проєкт Постанови про звернення до Ради національної безпеки і оборони України щодо застосування нею спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) стосовно Інституту ядерних досліджень Російської академії наук (Бобровська, Федина, Лозинський, Юрчишин, Савчук та інші) 4653
Звернення наполягає на введенні санкцій щодо Інституту ядерних досліджень Російської академії наук.
Необхідність санкцій щодо Інституту ядерних досліджень країни-агресора, що безпосередньо причетний до посилення технічного рівня армії Російської Федерації, обґрунтовується досі чинним дозволом для цього Інституту щодо керування надрами Артемівського родовища кам’яної солі (Донецька область, Бахмутський район). Дозвіл був виданий у 2007 році терміном на 20 років.
Проєкт Закону про внесення змін до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України” (Павлюк, Бужанський, Безгін, Брагар, Безугла та інші) 5121
Передбачає можливість застосування процедури зняття раніше накладеного стягнення як засобу заохочення військовослужбовця.
По суті відновлюються норми Дисциплінарного кодексу, чинні до 2019 року. Також відновлюється право таких військових посадових осіб як командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ застосовувати дисциплінарні стягнення щодо підпорядкованих їм військовослужбовців не нижче тих прав, що надані їхнім підлеглим військовим посадовим особам (з 2019 року вони можуть це робити лише щодо підлеглих з рівня підполковника і нижче).
Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про волонтерську діяльність” (Заремський) 5029
Передбачає внесення низки змін до нормативних актів, що розширюють сферу діяльності волонтерів. Зокрема страхування волонтерів за можливості стає обов’язком кожної організації, що залучає до своєї діяльності волонтерів. Також до сфер волонтерської діяльності буде належати надання допомоги особам, які постраждали внаслідок (масових) інфекційних хвороб, та надання волонтерської допомоги за допомогою мережі інтернет, спеціально створених веб-сайтів та додатків.
Проблемою є недосконале оформлення законопроєкту, а також відсутність обґрунтування потреби конкретних змін. Самі новели переважно слушні, дискусійним лише виглядає бажання змусити до тотального страхування (що може бути продиктовано лобізмом).
Проєкт Закону про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо захисту честі та гідності працівників Національної поліції України, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону та військовослужбовців (Крейденко) 5050
Пропонується додати відповідальність за «образу честі та гідності працівника Національної поліції України, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця», що полягає в «умисних, публічних діях, які ображають честь та гідність виражених у непристойній формі, осквернення однострою» – штраф від 8 до 15 неоподаткованих мінімумів, або громадські роботи.
Проєкт Закону про особливості державної політики щодо встановлення заборони для окремих категорій осіб публічних висловлювань щодо заперечення окремих міжнародних злочинів або виправдання дій їх організаторів, збройної агресії Російської Федерації і тимчасової окупації частини території України, щодо заборони та обмеження взаємодії і зв’язків таких осіб з органами влади і посадовими особами Російської Федерації та незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованих територіях України (Ясько, В’ятрович, Циба, Тарасенко, Безугла та інші) 5165
Передбачає відповідальність за публічне заперечення національними публічними діячами, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування тимчасової окупації частини території України Російською Федерацією, поширення ними публічних висловлювань щодо визнання законності тимчасової окупації, участь в урочистостях, організованих незаконними органами окупантів.
Законопроєкт не супроводжується змінами до Кримінального кодексу (частково це виправляється законопроєктом 5166). Однак декларація протиправності відповідних дій – потрібна новела. Водночас із забороною публічного заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні, як геноциду Українського народу, Голокосту та депортації з Криму кримських татар у 1944 році.
Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу щодо встановлення відповідальності за заперечення міжнародних злочинів, агресії Російської Федерації, злочинів, пов’язаних з окупацією РФ частини території України, порушення окремими категоріями осіб заборон та обмежень щодо встановлення зв’язків і взаємодії з органами влади РФ, окупаційними адміністраціями, посилення відповідальності за Крим, правопорушення проти основ національної безпеки України, довкілля і власності, вчинені на тимчасово окупованих …(Ясько, Алексійчук, Умєров, Безугла та інші) 5166
Передбачає кримінальне покарання за такі дії як позбавлення волі чи майна людей на окупованих територіях, підтримку в якості офіційної особи окупації української території, зокрема перебування в якості представників влади чи місцевого самоврядування на окупованих територіях. А також економічні злочини – незаконне видобування, збут, придбання, передача, пересилання, перевезення, переробка корисних копалин на тимчасово окупованих територіях України.
Конструктивний законопроєкт, хоча, наприклад, розмір штрафу і термін відсторонення від можливості займати державні посади надто невеликий (до трьох років у випадку першого порушення закону). Водночас варто більш чітко розписати економічні злочини, що робить їх незаконними (рішення парламенту, чи підзаконні акти – тут велике поле для корупційних маніпуляцій).
Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за побутове, адміністративне, економічне, військове, політичне, військово-політичне та інше співробітництво з державою-агресором – колабораціонізм) (Порошенко, Геращенко, Зінкевич, Княжевич, Рудик та інші) 5135
Передбачає внесення до Кримінального кодексу України статті 111 (“Про колабораціонізм”) із відповідними санкціями, що включає відповідальність як за участь у збройному конфлікті на боці агресора, так і співпрацю з окупантом, разом із публічними закликами до його підтримки.
Позитивний фактор засудження колабораціонізму як злочину, що дозволить ефективніше боротись у правовому полі з російськими агентами, під контролем яких зокрема окремі політичні партії та засоби масової інформації. Водночас законопроєкт трохи загальний і неповний, особливо на фоні раніше згаданих проєктів 5165 та 5166. Тому ці законопроєкти потребують гармонізації та комплексного прийняття.
Зокрема окрім засудження ведення господарської діяльності разом з “владою” окупантів слід обмежити взагалі економічну діяльність, прямо не санкціоновану центральною владою України (наприклад, з міркувань гуманітарної допомоги). Оскільки як мінімум така діяльність (навіть як окремих фірм) поповнює бюджети окупаційного режиму.
Проєкт Закону про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі України (Наливайченко, Галушко, Васильковський, Бунін та інші) 4674
Передбачає переформатування форми управління об’єктами оборонно-промислового комплексу України.
Ще один проєкт з давно назрілої потреби ліквідації ДК “Укроборонпром”. Однак сам законопроєкт досить професійно розроблений, і комплексний. Хоча і рамковий, не розкриті нюанси, зокрема механізми взаємодії підприємств із зовнішніми клієнтами (чим займається зараз ДК Укрспецекпорт). Головним регулятором у сфері оборонно-промислового комплексу відповідно до ідеї повинно стати Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України.
Однак на нашу думку, форма реорганізації ОПК критично важлива для національної безпеки і потребує глибокої розробки і обговорення нюансів для створення дійсно ефективного механізму діяльності сектору.
Юрій Олійник, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Українських студій стратегічних досліджень
Кирило Латишев, юрист, дослідник міжнародного права, аспірант НаУКМА
Leave a Reply