Парламентські вибори в Канаді: ризикована гра Джастіна Трюдо

Матеріал експерта НАЦ УССД Олександра Чупака, випускника Селкірк коледжу (Канада), аудитора Grant Thornton

Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо перебуває на посаді від 2015 р. У 2015-2019 його Ліберальна партія мала більшість у Палаті громад (House of Commons), що гарантувало ухвалення будь-яких ініціатив уряду. Після виборів 2019 р. ліберали втратили однопартійну більшість, але все одно залишилися найбільшою парламентською партією. Таким чином, був сформований уряд меншості, що змушувало Трюдо покладатися на інші партії під час голосувань.

Очевидно, ситуація не влаштовувала прем’єр-міністра. Тому, відчувши сприятливі електоральні настрої, 15 серпня Трюдо оголосив дострокові парламентські вибори, що мають відбутися 20 вересня 2021 р.

Ліберали мають кілька причин для оптимізму. Близко половини населення думає, що уряд вживав правильних заходів для боротьби з пандемією; при цьому менше чверті вважають їх провальними. Після повільного старту, країна перебуває серед світових лідерів за рівнем вакцинації населення: понад 70% осіб старших за 12 років отримали повну імунізацію. За оцінкою МВФ, економіка цього року має зрости на 6,3% (середній показник для розвинених країн – 5,6%). Важливим фактором є те, що очільник Консервативної партії Ерін О’Тул тільки рік виконує роль партійного лідера і жодним чином не наблизився до Трюдо за рівнем впізнаваності й авторитету.

Головною причиною проведення виборів саме зараз експерти вважають те, що ліберали очікують падіння популярності своєї партії до чергових виборів у 2023 р. Нещодавнє опитування від Nanos Research показало, що троє з чотирьох канадців не бачать потреби проводити вибори саме зараз, у розпал пандемії. Рішення також було засуджене лідерами інших парламентських партій. Втім, Трюдо очікувано описав вибори як «визначальний крок, що матиме довгострокові наслідки для Канади. Ми будемо ухвалювати рішення, що визначать життя країни на десятки років наперед. Канадці заслужили право голосу, і ми дамо їм можливість висловитися».

Дійові особи та їхні перспективи

На початок вересня соціологи давали Лібералам і Консерваторам 30-35% рейтингу  (одразу зазначимо, що вибори в Канаді проходять за 100% мажоритарною системою, тому важливішими є рейтинги по окремих округах, а не в цілому по країні), Новій демократичній партії – близько 18%, Квебецькому блоку, Партії Зелених і Народній партії – по 4-6%. Далі дамо коротку характеристику кожної партії.

Ліберали. Як було сказано вище, Трюдо і компанія вважають, що сьогодні їхня партія вийшла на пік популярності, а чекати ще два роки до чергових виборів занадто небезпечно. Головна причина – неконтрольовані витрати на боротьбу проти пандемії. За останній рік державний борг Канади зріс від 65,2% до 91,6% ВВП. Дефіцит державного бюджету виріс до C$354 мільярдів (при тому, що до 2015 р. бюджет був збалансований). Уряд «надрукував» занадто багато грошей, тому невдовзі варто очікувати зростання інфляції, бюджетну та боргову кризу. Канада поступово перетворюється на соціалістичну країну, де громадяни очікують від держави значних соціальних виплат, замість того, щоб заробляти самостійно.

Іншою очевидною причиною для побоювань є подальший розвиток ситуації з пандемією. Якщо виявиться, що вакцинація не забезпечує бажаного колективного імунітету, і жорсткі обмежувальні заходи будуть продовжуватися, логічно очікувати наростання суспільного невдоволення.

Консерватори. Консервативна партія перебуває у глибокій кризі, в чому може звинувачувати тільки себе. Здавалося, програні вибори 2015 були короткочасною неприємністю, але відтоді було зроблено забагато помилок. По-перше, після відставки багаторічного лідера Стівена Гарпера новим лідером за дивних обставин було обрано не авторитетного Максима Берньє (про нього нижче), а слабкого Ендрю Шира (протримався на посаді тільки три роки). По-друге, заради приваблення широких категорій виборців партія почала відмовлятися від консервативного порядку денного, переймаючи програмні пункти в нібито популярніших лібералів: зміна клімату, політика ідентичності, збільшення імміграції тощо. У результаті партія змінилася до такої міри, що перейшла на лівоцентристські позиції і почала нагадувати дещо поміркованішу копію лібералів.

Очевидно, в такому стані складно розраховувати на здобуття консервативної більшості в Палаті громад. Ерін О’Тул і компанія можуть тільки сподіватися, що ліберали знову отримають менше половини мандатів. Будь-які нові здобутки будуть не заслугами партії, а результатом невдоволення виборців урядом Трюдо.

Нова демократична партія (НДП). Якщо консерватори критикують лібералів за надмірні витрати, то НДП вважають, що цих витрат недостатньо. Партія представляє радикально ліву частину канадського політикуму, багато років входила до міжнародного «Соціалістичного інтернаціоналу». Історично конкурує з лібералами на лівому електоральному полі, але водночас виступає їхнім найнадійнішим партнером у парламенті. Успіх партії великою мірою залежить від ставлення виборців до лібералів на час проведення виборів.

Квебецький блок. Націоналістична партія французькомовної частини Канади. Витупає за незалежність провінції Квебек, не висуває кандидатів за її межами. Позаяк партія математично не може сформувати вагомої фракції в парламенті, її депутати працюють виключно для захисту інтересів Квебеку, нерідко пропагандуючи сепаратизм.

Партія зелених. Політика партії зав’язана на апокаліптичних прогнозах кліматичної кризи, що протягом найкоротшого часу нібито призведе до загибелі людства. Недивно, що останні виборчі кампанії завершувалися для зелених із результатом в 1-2 мандати.

Народна партія. Найновіша з популярних канадських партій, заснована в 2018 р. Максимом Берньє. Пан Берньє не захотів терпіти повороту консерваторів ліворуч, тому вирішив створити альтернативну силу, що нині фактично одноосібно перебуває на правому фланзі канадської політики. На виборах 2019 р. партія не здобула жодного мандату, але за неї віддали голоси майже 300000 виборців. Засадничі принципи Народної партії різко суперечать програмам її опонентів; вона виступає за значне обмеження імміграції, зменшення витрат бюджету, відмову від «кліматичних» заходів і політики ідентичностей (відмову від расово і статево вмотивованих дій уряду). Поміж іншого, тільки Народна партія відмовляється відповідати на запити преси щодо кількості гомосексуалістів та інших представників нетрадиційних меншостей серед своїх кандидатів.

Центральне місце в поточному порядку денному партії займає критика заходів влади щодо боротьби з пандемією. На думку Берньє, запроваджені федеральним і провінційними урядами обмежувальні заходи є репресивними, і такими, що порушують громадянські права. Посилаючись на статистику від початку пандемії, лідер вказує на відсутність позитивного ефекту від карантинів, носіння масок, фізичного дистанціювання та інших драконівських заходів. У червні Берньє був арештований за порушення карантину під час вуличного мітингу в одному із сіл у провінції Манітоба. На відміну від інших лідерів, він є категоричним противником обов’язкової вакцинації і запровадження covid-паспортів. Нещодавно він публічно заявив, що прийняв рішення не вакцинуватися і закликає інших так само раціонально вирішувати, а не піддаватися пропаганді лівих медіа.

Наразі можна зробити висновок, що риторика Народної партії приносить результат: соціологи дають їй 4-6% рейтингу; очевидне зростання, порівняно з 1,6% на виборах 2019 р. Часто в опитуваннях партія випереджає Зелених або Квебецький блок. Невідомо, як складеться ситуація на округах, але підйом правої сили однозначно матиме оздоровчий вплив на ліву канадську політику.

 

Головні теми прийдешніх виборів

Кліматична криза. Якщо абстрагуватися від істеричних настроїв великої частини канадських політиків по темі глобального потепління, останні роки були справді непростими для деяких частин країни. Зокрема, у провінції Британська Колумбія горіли сотні тисяч гектарів лісу, внаслідок чого десятки тисяч жителів були евакуйовані, обмежувався рух транспорту, руйнувалася житлова і комерційна інфраструктура. Хоча подібні нищівні пожежі бували і в попередні століття, чи не головним засобом виходу із ситуації ліберали бачать підвищення екологічних податків. Консерватори боязко не погоджуються, адже різке заперечення «кліматичної кризи» може обернутися для них суттєвими електоральними втратами.

Коронавірус. Після досягнення високих рівнів вакцинації, уряд Трюдо бачить логічним запровадження covid-паспортів. Рішуче проти виступають тільки Народна партія і незначна частина консерваторів. Очевидно, Канада буде серед перших країн, що зобов’яжуть громадян вакцинуватися третій раз. Основні дискусії вестимуться навколо бюджетного фінансування боротьби з наслідками пандемії і характеру подальших карантинних заходів.

Ціни на житло. Від часу фінансової кризи 2008 р. ціна купівлі й оренди нерухомості в Канаді зростала страхітливими темпами, особливо у великих містах. Наслідком стає неспроможність частини населення сплачувати за оренду, а також загальний дефіцит доступного житла. Ліберали пропонують податкові пільги для тих, хто купує житлову нерухомість. НДП у своєму стилі хоче давати C$5000 допомоги на рік тим, хто орендує житло. Консерватори ж мають намір звести мільйон будинків за три роки.

Економіка і робочі місця. Завдяки драконівським карантинним заходам, пандемія стала важким ударом по економіці Канади. До того ж, уряд досі надає особливу допомогу безробітним, що стимулює громадян сидіти вдома і отримувати виплати, а не шукати роботу. Ліберальні уряди останніх років діють за принципом «допомогти громадянам і бізнесу виплатами з бюджету», замість популярного колись «не втручатися і створити умови для вільного розвитку». Перший підхід поділяють усі, крім тих самих Народної партії і правого крила консерваторів.

 

Підсумок і прогноз

Дострокові вибори, хоч і відбуваються в нібито сприятливий час для лібералів, несуть для них значні ризики. Їм потрібно здобути 13 додаткових мандатів для досягнення більшості. Однак найімовірнішим є сценарій, за якого ліберали знову залишаються найбільшою парламентською фракцією без більшості. Якщо, наприклад, вони втратять порівняно з консерваторами, посиляться позиції НДП як молодших партнерів, які вимагатимуть втілення свого порядку денного. Це похитне позиції Трюдо, який другі вибори поспіль не зможе забезпечити потрібного результату. У такому разі не виключений сценарій висловлення недовіри Трюдо як лідеру партії і його заміна під наступні вибори.

Ми погоджуємося з тим, що найімовірніше статус-кво збережеться. Ліберали сформують черговий уряд меншості й матимуть на два роки більше до наступних планових виборів (тепер у 2025 р.). Проте не буде великою несподіванкою, якщо Трюдо і компанія таки зможуть добрати потрібні до більшості мандати. Навпаки, великим сюрпризом стане консервативна більшість, хоча такий варіант зовсім не виключений.

Як це вплине на Україну? І серед лібералів, і поміж консерваторів є багато представників українства, які обов’язково підніматимуть питання про співпрацю наших держав у різних сферах. Відповідно, будь-який з імовірних результатів виборів не спричинить змін в українсько-канадських відносинах. Проблеми можуть початися, якщо до лідерських позицій доберуться радикали з НДП, але цього точно не трапиться за підсумками виборів 20 вересня 2021 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published.