Микола КРАВЧЕНКО, кандидат історичних наук, заступник лідера Національного корпусу, директор Інституту національного розвитку, докторант Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України
Режим лібералістичного тоталітаризму, який панує наразі в системі міжнародних відносин, абсолютизує загальне виборче право. Саме це є головною причиною фактичної деконструкції інституту національної державності.
Головними вадами типового формату сучасної політичної системи, які походять від загального виборчого права, є:
– некомпетентне джерело влади (коли до прийняття рішень рівний доступ мають абсолютно всі громадяни, без уваги на компетенцію і досвід);
– деперсоналізація відповідальності (коли колективну відповідальність за хибні політичні рішення несуть всі, і, відповідно — ніхто персонально).
Масовий виборець не здатний усвідомити рівень своєї відповідальності, ним легко маніпулювати.
Метафорично сучасна демократія нагадує багатодітну родину, де батьки й діти мають рівні голоси. Відповідно весь сімейний бюджет йде на солодощі і розваги, а над способами його поповнення нікому задуматися. В результаті вся родина опиняється в злиднях, несучи колективну відповідальність за свої дії.
Додатково цю систему перевантажує недосконалістю відсутність дієвої системи позбавлення громадянства й обмеження громадянських прав. Цей фактор підсилює Конвенція ООН про скорочення безгромадянства 30.08.1961 р. та інші похідні з нею акти міжнародного права, ратифіковані Україною. Наразі ми не маємо інструментів, якими могли б позбавити політичних прав осіб, які, маючи українські паспорти, беруть участь у бойових діях проти українських військ. Особи, що відбувають покарання у місцях позбавлення волі, мають обсяг політичних прав, тотожний із законослухняними громадянами. Це несправедливо і нелогічно, але є саме так. Позбавлення політичних прав за сучасної демократичної системи неможливе.
Концепція «Націократії» авторства Миколи Сціборського, незважаючи на те, що була розроблена у 1935 р., містить опис і сьогодні актуальних й оптимальних для України способів усунення вищезазначених проблем. Запровадження системи багаторівневого заслуженого громадянства дозволить зробити джерело влади більш компетентним, а професійний добір до органів законодавчої влади має персоналізувати відповідальність всередині компетентного середовища виборців.
Актуалізована відповідно до вимог сучасності націократична концепція Сціборського (цілком доцільно застосовувати до неї назву «Nаціократія 2.0») має наступні ключові тези:
1) заслужене громадянство (громадянські права мають набуватися відповідно до певної системи заслуг, а не отримуватися тільки за фактом народження);
2)ранжований обсяг громадянських прав (межі громадянських прав мають розширюватися чи звужуватися (аж до повного позбавлення громадянства включно) залежно від взятої відповідальності, набутої компетенції чи вчинених проступків);
3) професійна законодавча влада (застосування виборчих практик і колективних рішень лише в межах кола компетентних і відповідальних виборців).
Головне питання цієї Концепції —це правильно прописаний алгоритм її застосування зі справедливою ієрархією цензів, можливістю подолання бар’єрів та ефективною системою прийняття рішень.
Відповідно до вищезазначеного орієнтовні пропозиції щодо впливу виборців на державну політику мають бути такими:
- свідоме (неавтоматичне) набуття права голосучерез громадську присягу, якою мають засвідчуватися відданість громадянина національній державі, володіння державною мовою, вшанування національних традицій та підпорядкування національному законодавству;
- заслужене набуття права участі у виборах до органів місцевого самоврядування(які мають вирішувати лише обмежене коло питань комунального значення) має відбуватися за умови наявності нерухомості чи сплати податків умежах виборчого округу (наявність одного з критеріїв надає можливість голосувати, обох критеріїв – подвоює голос і надає права бути обраним);
- галузеве, заслужене й ранжоване право участі у виборах до законодавчого органу має реалізовуватися не через політичні партії, а в межах професійної сфери діяльності чи компетенції через об’єднання громадян на професійній основі; а ранжуватися голоси мають за критеріями заслуг у сімейній, податковій, професійній, освітній сферах, зважаючи на участь у громадському житті та бойових діях на захист національної державності.
У сімейній сфері значення для оцінки голосу повинні мати зареєстрований шлюб, виховання власних дітей (в тому числі усиновлених), наявність онуків чи правнуків, багатодітність тощо.
У податковій сфері ранжування голосів має складати кілька категорій в залежності від обсягу сплачених податків, але обсяг сплаченого державі не повинен жодним чином нівелювати інші критерії.
Значення для оцінки голосу в професійній сфері мають офіційне працевлаштування (при цьому кожне місце роботи варто враховувати окремо), рівень професійної кваліфікації, професійні досягнення тощо. Окремо варто враховувати також освітній рівень (кожна освіта,як і кожне місце роботи, має враховуватися окремо), наявність наукового ступеня, вченого звання тощо.
Участь у роботі громадських організацій, заснування соціальних ініціатив, волонтерство, політув’язнення, добровільний прихід на фронт для захисту національної державності, участь у партизанській боротьбі, рівень участі у бойових діях (бойові нагороди, поранення тощо) повинні також враховуватися при ранжуванні голосу виборця.
Вибори до законодавчого органу мають відбуватися у межах сфери компетенції. Наприклад, виборці, компетентні в аграрній сфері чи дотичні до неї за фахом, мають обирати представників, які в рамках парламенту працюватимуть саме у профільному аграрному комітеті, так само освітяни мають обирати свого представника для законотворчої роботи саме в освітній галузі.
Реалізація даної системи у ХХІ ст. стає цілком можливою завдяки використанню новітніх цифрових технологій. Програмне забезпечення дозволяє зробити цю концепцію не тільки реальною, але й ефективною і відносно безпечною. Сьогодні цифровий формат роботи допускає менший ступінь втручання у виборчий процес, ніж будь-які офлайнові формати.
Презентований проєкт ще не є готовим алгоритмом дій, це лише ідея до подальшого опрацювання. Але будь-які дії починаються саме з ідей. Тож варто допрацювати даний комплекс ідей і розпочати роботу над його втіленням в реальній площині.
А зважаючи на те, що сучасна криза політичної системи —це проблема не тільки України, а всієї європейської цивілізації, то цілком можливо, що у її подоланні лежить шлях переходу нашої держави з рангу світових аутсайдерів у міжнаціональні лідери.
Відео: https://youtu.be/MQzVPgE4HHs
Leave a Reply