За думкою Юрія Сиротюка, Попри впровадження нових засобів комунікації та обміну інформацією, основна суть сучасних революцій залишається незмінною. Новітні медіа – лише додатковий інструмент, що модифікує форми, але не змінює основних принципів революційної боротьби, що практикуються з кінця 18 століття. Попри ряд прогностичних моделей, революція не може проходити виключно в мережі, без мобілізації великих мас активного населення. Продовжує грати роль психологічний фактор групової солідарності при безпосередньому контакті активістів.Використання електронних майданчиків дозволяє пришвидшити розгортання інформаційних процесів, зокрема розширити їх територіальне охоплення (не лише у столиці, але й у далеких регіонах). Однак їх ефективне використання неможливе без освоєння алгоритму класичних революцій і їх основоположних механізмів.
Необхідні елементи успішного революційного процесу – ідеї, організаційно-кадрове наповнення і політична боротьба. Ідеї, які матимуть відгук у суспільстві, що незадоволене існуючим станом речей і прагне змін (важливі конкретні образи, що хочемо змінити чи чого досягти). Організація, що систематизує кадровий резерв активістів. Під час Революції гідності цим організатором виступала парламентська опозиція. І врешті, перманентна і систематична опозиційна робота з пропаганди і залучення широких мас на підтримку революції.
Попри використання новітніх форм, революційні події в Україні взимку 2013-2014 років спробою завершити класичну національну революцію, обірвану обірвану 100 років тому. Її метою залишається встановлення державності, здобуття повновладдя української нації на своїй землі, справедливий розподіл власності, захист українських цінностей. Загалом – збереження і закріплення української ідентичності всередині країни, забезпечення суб’єктності зовні, подолання наслідків окупації та укріплення України як геополітичного гравця між Європою і Азією.
Тому і спроба технологічно підмінити цю природну революцію так званим “Євромайданом” врешті решт провалилася, і українці виходили передусім не за євроінтеграцію, а захист власної гідності. Саме традиційна форма самоорганізації (ще з козацьких часів) відіграла ключову роль у перемозі Майдану у Києві та по всій Україні. І оцю класичну революцію з одного боку було призупинено неминучою російською агресією, а всередині підміною понять у 2014 році під час електорального процесу.
На думку Юрія Олійника, новітні засоби комунікацій спершу стали важливим елементом революцій (зокрема роль соціальної мережі Twitter під час Арабської весни, Facebook під час Революції Гідності), що допомагав оперативно мобілізовувати протестувальників. Цей засіб продовжує працювати (зокрема діяльність телеграм-каналів під час антивладних виступів у Білорусі). Однак авторитарні режими диверсифікують реакції. Тепер це не лише загроза блокування окремих ресурсів чи доступу до мережі в регіоні, але й використання дезінформації, спрямованої на розчарування у опозиційних політиках та конфлікти через мало актуальні теми атомізацію суспільства. Зокрема опозиціонерам приписуються дикі з точки зору суспільного консенсусу твердження, що подаються від імені нібито їхніх прихильників (насправді ботів чи підставних осіб).Характерний приклад – діяльність пропаганди РФ, що дискредитує будь-які альтернативи владі. Водночас застосовується використання протестних настроїв у сусідніх країнах для розгортання хаотизації, що спрощуватиме втілення інтересів Москви.
Робота з пошуковими системами набуває більш тонких, малопомітних моментів (зокрема замість блокування сайтів чи цілих сегментів мережі використовується фільтр за конкретними словосполученнями, наприклад браузери встановлені за замовчуванням на смартфонах китайського виробництва Xiaomi несуть функцію відстеження та цензурування висловів на зразок «Вільний Тибет», «Хай живе незалежність Тайваню», «рух за демократію», загалом близько 449 слів та термінів).
У середньостроковій перспективі загрозою залишається збільшення електронного контролю за поведінкою людей (система «соціального кредиту», що реалізується в КНР, система «перевиховання» уйгурів). Небезпечним в авторитарних державах стає перехід до системи cashless, що обмежує використання готівки – збільшуються можливості обмежити опозиціонерам доступ до засобів підтримання життєдіяльності, при достатньому контролі влади над банківською системою країни.
Leave a Reply