Канадський «Конвой свободи»: чого хочуть мітингувальники, і чому протести замовчуються в медіа

 

Матеріал експерта НАЦ УССД Олександра Чупака, випускника Селкірк коледжу (Канада)

З кінця січня в Оттаві, столиці Канади, відбуваються багатотисячні протести. Головною вимогою мітингарів є скасування жорстких карантинних обмежень і примусової вакцинації. Рушійною силою протесту став «Конвой свободи» (Freedom Convoy) – велика група вантажівок, що перекрили вулиці навколо будівлі парламенту.

Основною причиною початку протестів став указ прем’єр-міністра Джастіна Трюдо, згідно з яким усі канадські водії вантажівок, які перетинають кордон з боку США, повинні бути вакциновані або ж відбувати 14-денний карантин. Указ набрав чинності 15 січня, після чого рух почав набувати організованого характеру. Варто зауважити, що рівень вакцинації серед водіїв становить приблизно 90%, що свідчить про високий рівень солідарності між щепленими і нещепленими.

Незважаючи на багатотисячні мітинги (тільки біля будівлі парламенту в Оттаві 29-30 січня зібралося від 10 до 18 тисяч осіб), Трюдо відмовився йти на переговори. 30 січня разом із родиною він виїхав у невідомому напрямку нібито через загрозу особистій безпеці. А наступного дня Трюдо заявив у соцмережах, що здав позитивний тест на коронавірус (при тому, що він уже тричі був вакцинований). До сьогодні прем’єр-міністр продовжує називати протестувальників «незначною меншістю», що не відображає думки всіх канадців. В одній із промов він також традиційно звинуватив мітингарів у расизмі та заявив, що не збирається піддаватися тиску.

Оскільки рух отримав значну підтримку населення, учасники вирішили зробити акцію безстроковою, доки їхні вимоги не будуть виконані. Перелік основних із них є таким:

1. Скасування карантинів і примусових щеплень.
2. Відмова від ідеї паспортів вакцинації.
3. Повернення на роботу всіх працівників, звільнених через відмову вакцинуватися.
4. Скасування штрафів, накладених за порушення карантинних обмежень.

Прогнозовано, зростання руху зумовлює збільшення кількості вимог, серед яких дедалі частіше можна почути бажання відправити уряд Трюдо у відставку. Майбутнє протестів залежить від того, чи зможе рух отримати політичну підтримку, зокрема, Консервативної партії, що має другу за розміром фракцію в парламенті. Останніми роками, особливо після відходу Стівена Гарпера з посади лідера партії в 2015 р., ідеологічна платформа консерваторів помітно змістилася ліворуч. Однак 2 лютого відбулася важлива подія: депутати-консерватори висловили недовіру лідеру партії Еріну О’Тулу і проголосували за його відставку. Відтак, протягом кількох місяців відбуватимуться вибори нового очільника, під час яких чинник протестів гратиме вагому роль. Звільнення О’Тула є гарною новиною для правого крила партії, оскільки він відомий прихильністю до абортів, ЛГБТ, так званих кліматичних ініціатив і загалом лівоцентристського економічного курсу.

Свою підтримку протестувальникам одразу висловили праві рухи, зокрема, лідер Народної партії – Максим Берн’є. Для його сили чинні події є шансом розвинути успіх, здобутий на виборах 2021 р., де партія отримала понад 5% голосів (порівняно з 1,6% двома роками раніше). Нині Народна партія та інші рухи займаються організацією акцій у різних частинах Канади. Великі протести відбуваються на кордоні між провінцією Альберта і штатом Монтана, в Торонто, Вінніпегу та в усіх інших провінціях. Розголос у соцмережах спричинив організацію подібних акцій вже у 34 країнах, наприклад, у США, Австрії, Новій Зеландії.

6 лютого міський голова Оттави оголосив режим надзвичайного стану в місті. За його словами, якщо найближчим часом ситуація не покращиться, місто звертатиметься до уряду по допомогу  військових.

Недивно, що характер протестів зумовив негативну реакцію більшості медіа: від замовчування до засудження. Проаналізувавши матеріали у трьох джерелах – канадському CBC, американському Washington Post і на сторінці Freedom Convoy у Вікіпедії – бачимо такі спільні тези:

• Протести є загрозою для громадського здоров’я, оскільки поширюють ідеї антивакцинації, а протестувальники не дотримуються обмежень під час акцій.
• Дії мітингарів є незаконними і такими, що підривають суспільний порядок.
• Організатори руху пов’язані з ультраправими групами, що пропагують расизм, білий націоналізм, ісламофобію, конспірологічну теорію QAnon.

Подібні тези очікувано висвітлюються і на сторінках української преси, яка бере інформацію з популярних лівих джерел. Наприклад, читаємо у Дзеркалі тижня: «Канадців обурює участь у протестах білих націоналістів, присутність на мітингу свастик та прапорів Конфедерації, переслідування та залякування з боку окремих протестувальників».

Результатом негативного висвітлення в медіа стало закриття рахунку «Конвою свободи» на платформі GoFundMe, де станом на 7 лютого було зібрано 10 мільйонів доларів. Єдиною причиною цього стала незгода сайту з вимогами протестувальників. Для порівняння, рух Black Lives Matter досі збирає кошти на GoFundMe, незважаючи на руйнування американських міст його представниками влітку 2020 р. Натомість, «Конвой свободи» досі не був звинувачений в актах насильства чи вандалізму.

Найголовніший урок канадських подій полягає в тому, що суспільство здатне реагувати на неадекватні обмеження і примус навіть в умовах медійної безальтернативності. Сьогодні Канада є прикладом повної домінації лівого дискурсу в політиці та ЗМІ, поширюючи його в тому числі за кордон (зокрема, через роботу посольства в Україні). Сподіваємося, «Конвой свободи» посприяє оздоровленню канадської політики через появу сильних альтернативних лідерів.