Деколонізація росії – з чого починати

Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» починає цикл «Деколонізація росії» – дискусій про справжній устрій крихкої імперії, та майбутній устрій на теренах півночі Євразії

Перша онлайн дискусія присвячена темі  “Деколонізація росії – з чого починати”. (5 жовтня 2022 року) і висвітлює проблему самовизначення поневолених народів та окремих регіонів, які поки що ідентифікують себе як “рускіє” ❗️? 

https://youtu.be/cMNCy3Jv8A0

Запрошений гість Вадим (Харун) Сидоров , експерт Center Ostropa висловив своє бачення на ряд процесів в росії, які були спричинені війною проти України. В ході обговорення деколонізації росії він дав відповіді на кілька питань:

Чи розуміють народи росії свої інтереси? Чи впливають військові дії та економічна криза на процеси.

Вадим (Харун) Сидоров звернув увагу на слабке розуміння своїх інтересів більшості народів росії, окрім невеликої частини національно свідомих представників. Основна маса знаходиться в пасивній формі і є дезорієнтована. Уявлення про власні національні інтереси це є уділ меншості. Але це не означає, що вони не будуть про себе заявляти.

Він вважає, що деколонізаційні процеси можуть бути запущені в результаті зовнішнього розгрому рф. Об’єктивно війна запускає ці процеси, в іншому випадку, режим  міг би гнити довго.

Однак, суб’єктивно ці процеси проявляються по різному. У більшої частини окупованих національно мислячих народів, в силу зазомбованості  на першому етапі війни проснувся квазіросійський патріотизм, який привів до мобілізації та консолідації імперської теми. 

Юрій Олійник, модератор дискусії та керівник дослідницьких програм НАЦ “УССД” припустив, що війна провокує конкуренцію регіональних еліт та звернув увагу на проблему виявлення реальних настроїв серед мас. Наскільки можна довіряти соціології в рф?

Експерт Center Ostropa відмітив, що прихильників крайніх антивоєнних чим провоєнних точок зору, насправді, зводиться до 20 відсотків. Решту це своєрідне болото, яке реагує, коли його безпосередньо зачепить і воно починає критично переосмислювати ситуацію. Він підсумував, що коли появляться втрати серед  мобілізованих, то антивоєнні настрої зростуть.

Гліб Парфьонов, експерт Центру політичних студій “Доктрина” відмітив економічний бік питання – Кремль намагається віддати управління на регіони, зокрема на регіони покладено нарахування надбавок з бюджету областей і країв для мобілізованих, що викликає дефіцит коштів. Взагалі з пандемії москва все більше фінансових витрат кидає на регіоні, помітна диспропорція. Наприклад вже звучить інформація, що Омська область нездатна забезпечити своїх мобілізованих оснащенням, це породжує ненависть до московських призовників, що набагато краще забезпечені. Загалом ці процеси викликатимуть економічний регіоналізм та дисбаланс у різному рівні постачання військовослужбовців.

Обговорюючи питання, який фактор важливіший – етнічні рухи меншин, чи відмінні економічні інтереси русскоязичних регіонів експерти вийшли назначення можливих національних рухів в росії.

Вадим (Харун) Сидоров зауважив, що не все так однозначно. Етнічний фактор може себе проявити в груп, які зберегли етнічну самосвідомість і механізми етнічної мобілізації. Крім чеченців, це башкири, калмики, буряти, потенційно тувинці, народи Дагестані (насамперед кумики),ерзяни. Вони можуть проявити себе в процесі революційних чи кризових явищ боротьби. До другої черги народів належать передусім якути.

В середньостроковій перспективі, на стадії боротьби з режимом, більшим потенціалом володіють національні неросійські рухи.  Ці народи це меншість, є окраїнами. Відбувається прямо зараз формування нових концептів — Ерзян Мастора (проект створення федеративної Ерзянії, що включатиме Мокшанську республіку в і сусідні регіони), Башкирський національний центр.

Однак, на думку Сидорова, щоб комплексно вирішити російське питання, потрібні зміни всередини, глибинне перебудова ядра імперії. Інакше через деякий часрозквітне знову реваншизм, на націоналістичній основі. Підтвердження експерт вбачає в тому, що на даний момент для більшості питання перебудови все ж стосується федералізму, адже навіть еліти не готові у більшості випадків говорити про сепаратизм.

До дискусії під’єднався директор НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень», солдат-гранатометник 5 окремого штурмового полку Юрій Сиротюк: «Ця війна для нас є екзистенційною, яка закінчиться або знищенням російського імперіалізму, або знищенням української державності. Ми розуміємо, що ми не хочемо захопити всю росію, колонізувати її, не хочемо повбивати всіх бурятів, якутів, які невідомо що роблять в донецьких степах. Ми, українці, на відміну від росії, яка експортує рабство, експортуємо свободу.

Чудово розуміємо, що як ми  хочемо здобути незалежність після кількох сотень років окупації, так і більшість неросійських народів рф хочуть здобути незалежність, а росіяни мають здобути свою ідентичність. Час можливої воєнної катастрофи російської верхівки дасть можливість реалізувати новий інший проект, більш зручний для сусідів і для громадян росії.

Наша дискусія відкриє майданчик, де будемо знаходити побратимів, які хочуть іншої росії, не імперії, які хочуть відновити ідентичність».

Експерти також обговорили цікаві питання про те, наскільки українці відрізняються від росіян в очах інших, наприклад бурятів? Яка мотивація мусульман, як реагує мусульманський світ на війну.  Тут актуалізувалося питання про те, що  кремль штучно роздуває гендерні теми, хоча в Україні більше і віруючих, і консерваторів.

Гліб Парфьонов розкрив тему прикордонних українців (від Стародуба до Кубані). На думку Харуна, аналогічна роль східних білорусів (Псков, Твер, Смоленськ).

Дискусія викликала активне обговорення в коментарях, що дозволяє говорити про важливість і різнобічність даної теми.

Leave a Reply

Your email address will not be published.