Аналітична оцінка впливу західних санкцій на військову потугу росії

Нещодавно американський Центр стратегічних та міжнародних досліджень  Center for Strategic & International Studies (CSIS), який базується у Вашингтоні, опублікував аналітичну оцінку впливу західних санкцій на військову потугу росії: “Out of Stock? Assessing the Impact of Sanctions on Russia’s Defense Industry”.

Ознайомитись зі звітом можна за посиланням:: Out of Stock? Assessing the Impact of Sanctions on Russia’s Defense Industry. AUTHORS Max Bergmann Maria Snegovaya Tina Dolbaia Nick Fenton. APRIL 2023

Пропонуємо стислий переказ головних тез.

Out of Stock? Assessing the Impact of Sanctions on Russia’s Defense Industry / Запаси вичерпуються? Оцінка впливу санкцій на оборонну промисловість росії. Центр стратегічних та міжнародних досліджень

Структура:

  1. Здатність росії поновлювати запаси військової техніки та отримувати технології.
  2. Наявні вразливі місця кремля.
  3. Як росія адаптується до санкцій?

РЕЛІЗ

  • У цьому звіті розглядається загальний вплив санкцій та експортних обмежень країн Заходу щодо оборонного сектору росії станом на сьогодні, а також здатність кремля протидіяти цим заходам. По-перше, автори аналізують стан постачання та виробництва основної зброї та систем, які забезпечують військову машину, включаючи танки, ракети, безпілотні літальні апарати, літаки та системи радіоелектронної боротьби. Розглядається стан постачання ключових іноземних компонентів, імпорт яких обмежений західними союзниками, але які необхідні для виробництва високоякісних російських оборонних технологій: оптичних систем, підшипників, верстатів, двигунів та мікрочіпів. 
  • Помітні зусилля кремля щодо пом’якшення наслідків режиму міжнародних санкцій за допомогою таких методів як імпортозаміщення та ухилення від санкцій.
  • Санкції створюють дефіцит іноземних компонентів найвищого класу та змушують москву заміняти їх менш якісними альтернативами. Наразі агресор докладає зусиль щодо імпортозаміщення, однак вони залишаються переважно невдалими. Це зрештою впливає на здатність росії виробляти, підтримувати та доставляти передове озброєння та технології на поле бою в Україні. Тому поки військова техніка, яку використовує українська армія, вдосконалюється завдяки західній допомозі, якість російської зброї постійно деградує. Водночас кремль досі зберігає значний рівень адаптивності до західних санкцій завдяки довоєнним запасам старішого обладнання, а також допомозі країн, що бажають постачати москві товари та технології подвійного призначення через мережу незаконних ланцюжків поставок. 
  • Загалом, у кремля досі є можливості вести війну в довгостроковій перспективі.
  • З огляду на обмеження, у війні проти України росія схиляється до вибору тривалої кампанії на виснаження, чинячи тиск на Київ та його західних партнерів, але тим самим ще більше послаблюючи власну військову та промислову базу.

ВСТУП

З початку російського вторгнення в Україну в 2022 році уряд США та його союзники ініціювали низку заходів, спрямованих на запобігання доступу росії до ключових військових компонентів і технологій. Розвідка США підрахувала, що з лютого 2022 року експортний контроль скоротив потенціал росії на еквівалент понад 6000 одиниць військової техніки. Важливі промислові об’єкти призупинили виробництво, а також виник дефіцит критичних компонентів для танків і літаків. 

Управління контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США (OFAC), сфера впливу якого охоплює всю земну кулю, займається забезпеченням дії санкцій проти росії. Успіх кремля в гонці проти OFAC може визначити хід війни в Україні. Уряд США визнає масштаби поставленого перед ними завдання та коригує свої дії на основі реальних та очікуваних результатів. Ці зусилля стають ще важливішими з початком другого року війни, адже російські військові не демонструють жодних ознак відмови від своєї головної мети — окупації України.

Через секретний характер даних доводиться покладатися на багато оцінок, неповних або непрямих доказів. Та можна зробити кілька висновків про вплив санкцій на сьогодення.

Після вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року Сполучені Штати разом зі своїми союзниками та партнерами запровадили безпрецедентний набір цілеспрямованих санкцій та обмежень експортного контролю проти військово-промислового комплексу росії. Обмеження були накладені на російські та білоруські фірми, що працюють «в обороні та пов’язаних матеріальних, аерокосмічних, електронних, морських або технологічних секторах». Це скоротило обсяги імпорту важливих компонентів та програмного забезпечення подвійного призначення зі США, а також технологій, виготовлених з використанням продуктів американського походження.

Багато держав-союзників у Європі та Східній Азії, в яких росія зазвичай купувала такі товари, затвердили подібні директиви. Внаслідок цих заходів москва зіткнулася з проблемами доступу до компонентів іноземного виробництва, необхідних для виготовлення та підтримки низки систем озброєнь: від ракет до танків і літаків. 

Західні чиновники випромінюють оптимізм, а міністр торгівлі США Джина Раймондо зауважила ще у квітні 2022 року: «Російські військові марно намагаються знайти запчастини для своїх танків, супутників, ракетних систем». Вона додала, що режим міжнародних санкцій заблокував доступ росії до «майже всіх напівпровідників, приладів нічного бачення, авіоніки».

Однак, незважаючи на ці заяви, багато фактів вказують на те, що кремль знаходить нові способи обійти обмеження та отримати іноземні компоненти для виробництва та ремонту своїх систем озброєнь, необхідні для ведення війни з Україною.

.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Безпрецедентні санкції та експортний контроль, без сумніву, негативно впливають на російську промисловість. москва часто звертається до менш надійних і дорогих постачальників, задовольняється імпортом нижчої якості або намагається власноруч виробляти аналоги західних компонентів. Санкції однозначно впливають на швидкість та якість російського оборонного виробництва. Втім, наявні дані свідчать про те, що кремль досі здатний продовжувати свої військові зусилля в Україні. Санкції та експортний контроль не стануть головним чинником, що змусить росію припинити війну. Великі довоєнні запаси техніки, величезний людський потенціал, промисловий комплекс, а також пріоритетність оборонного виробництва (особливо для частин і компонентів, що так само використовуються в цивільних галузях промисловості), дозволяють кремлю продовжувати війну проти України, хоч і з обмеженнями.

Це не означає, що санкції та експортний контроль не впливають на ситуацію на полі бою. Забезпеченість російської армії передовою технікою, найімовірніше, скоротиться в найближчій перспективі. Здатність вести наступальні операції, що вимагають точності та координації, може бути додатково обмежена, але москва покладається на потенційні переваги в живій силі. 

Тим часом, якщо Захід продовжуватиме постачання допомоги Україні, якість техніки на озброєнні в українського війська покращуватиметься. Таким чином, з перспективи якості доступної військової техніки українська та російська армії нині рухаються в протилежних напрямках. І очевидно, що сьогодні вже не йдеться про здатність москви зрівнятися з військовою потужністю країн НАТО чи навіть зберегти активний експортний ринок оборонних систем високого класу. Отже, санкції та експортний контроль чинять суттєвий вплив на російську армію, що в майбутньому дедалі сильніше відчуватиметься на полі бою.

Пояснюючи ці моменти, автори спершу досліджують основні озброєння та системи, які складають військову машину. Зокрема здатність москви до виробництва танків, ракет, безпілотних літальних апаратів (БПЛА), літаків та засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), а також вплив санкцій на спроможність росії імпортувати ключові компоненти, необхідні для виробництва висококласних оборонних технологій. Ці компоненти містять оптичні системи, підшипники, верстати, двигуни та мікрочіпи. Далі згадаймо спроби кремля адаптуватися до режиму міжнародних санкцій за допомогою таких методів як імпортозаміщення та ухилення від санкцій (наприклад, незаконна торгівля через треті країни). Наприкінці подані підсумкові оцінки впливу міжнародних санкцій на військові дії росії в Україні, а також перелік рекомендацій для західних політиків, які працюють над посиленням системи санкцій.

1. Санкції діють, створюючи дефіцит певних компонентів високого класу та примушуючи російське Міністерство оборони замінювати їх менш якісними альтернативами

  • Зокрема, санкції змусили росію покладатися на старіші та менш точні ракети. Однак продовження ударів російських військових по Україні є важливим показником того, що Міністерство оборони все ще може адаптуватися, перепрофільовуючи різні типи ракет. Поки російські сили здатні проводити такі атаки – навіть якщо вони менш часті та менш точні – існує небезпека для українських військових та цивільних цілей, не кажучи вже про суттєву супутню шкоду.

Здатність росії продовжувати такі атаки може бути збільшена через зусилля країн-партнерів, таких як Іран чи Китай, чиї поставки запчастин і технологій можуть не обмежуватися впливом західних санкцій.

Враховуючи пріоритетність ракетних ударів на полі бою, така тактика, ймовірно, продовжуватиметься, хоча й з обмеженою частотою, і в 2023 році.

  • По-друге, для російської армії довгострокові наслідки може мати вплив на виробництво двигунів. Йдеться про зусилля з відновлення, ремонту та реконструкції, а також спроби розробки та доставки нових військових систем для фронту, включаючи авіацію. російський уряд усвідомлює цей негативний вплив, про що свідчать його спроби налаштувати важку промисловість і військові зусилля таким чином, щоб пом’якшити вплив санкцій.
  • По-третє, з початку війни приділялася значна увага спробам російського уряду купувати мікрочіпи провідних світових компаній. Численні розслідування вказують на складність повного контролю за поставками цих технологій до росії. Враховуючи їхню важливість для російських військових систем, зброї та технологій, зусилля кремля щодо придбання мікрочіпів можуть стати ще помітнішими у 2023 році. Скорочення імпорту продуктів мікроелектроніки потенційно вплине на якість зброї російського виробництва. Але імпорт не зменшиться до рівня, який перешкоджатиме вести військові дії. Водночас російські спроби запуску власного виробництва мікрочіпів вимагають багатьох років роботи, і тому навряд чи дадуть негайні результати як для цивільної промисловості, так і для військових.
  • По-четверте, росія, ймовірно, відчуває дефіцит передових оптичних систем, що змушує її модернізувати свої танки менш складними системами. Це може суттєво вплинути на спроможність росії безпосередньо вести бойові дії. 
  • По-п’яте, росія найімовірніше зіткнулася з дефіцитом підшипників, потрібних для виробництва всіх видів автомобільної техніки. Однак вона має можливість заповнити наявний дефіцит азійськими компонентами нижчої якості. 

2. росія все ще зберігає надзвичайний рівень адаптивності до західних санкцій

Її армія вміло використовує компоненти подвійного призначення. росія – далеко не перша країна, що звернулась до цивільних технологій, щоб збільшити свій військовий потенціал, але розмір і розмах цієї війни змушують москву працювати в нечуваному масштабі. Минулорічні санкції США також зумовили складність імпорту цивільних компонентів і компонентів подвійного призначення, які можуть бути використані у військових системах. Як показує цей звіт, у Міноборони росії ще є багато способів отримати потрібні товари, оскільки кремль використовує переваги глобальної економіки, складних ланцюжків поставок і допомогу країн-партнерів. 

Значні дефіцити поставок змушують росію також звертатися до менш технологічно просунутих товарів, насамперед оборонних запасів совєцьких часів. Оскільки російські військові починають використовувати застаріле озброєння, модернізоване в попередні місяці, якість їхніх бойових операцій падає, особливо на тлі західної зброї, що постачається Україні. 

Оцінка впливу санкцій на оборонну промисловість росії фактично залежить від здатності українських військових користуватися системами, що здатні протистояти російським.

Іншими словами, російські військові досі можуть поставити на поле бою модернізований танк Т-62 (вперше представлений на початку 1960-х років), навіть якщо ця машина не має складних засобів протидії чи оптики. Але ефективність цих танків буде суттєво нівелюватись подальшим доступом України до передових західних технологій, таких як протитанкова зброя Javelin, Stugna або NLAW чи високоточна артилерія. Крім того, російські військові можуть продовжувати запускати надані Іраном бойові безпілотники типу Shahed-136 по українській енергетичній інфраструктурі, не турбуючись, що більшість із них збивають, змушуючи українських захисників витрачати цінні боєприпаси ППО. 

Ця війна триває вже другий рік: російські військові можуть розраховувати на кількість і продовжувати використовувати застарілі технології, якщо вважають, що можуть просто перечекати західні поставки зброї в Україну.

3. Санкції змусили москву вдатися до повільної тактики на виснаження

Росія втратила значну кількість військової техніки, що може обмежити її здатність до масштабних наземних наступів. Це може бути однією з причин, чому російський уряд і президент путін все більше розглядають цю війну як довгостроковий захід, необхідний для гарантування безпеки росії.

Продовження тривалої боротьби, яка повільно виснажує українські запаси зброї та водночас перевищує західну допомогу, – зараз це основна частина стратегії росії у війні проти України.

Водночас перетворення цієї війни на повільну виснажливу кампанію дає небагато часу для того, щоб підсанкційна оборонна промисловість знайшла необхідні рішення та задіяла обхідні шляхи. Є деякі докази того, що російський уряд і військові виснажені і прагнуть переходу війни до завершальної стадії.

У заяві від 28 лютого 2023 року речник кремля зазначив, що мирні переговори з Києвом можливі, якщо росія збереже українські регіони, які вона зараз контролює: Донецьку, Луганську, Херсонську і Запорізьку області разом із Кримом. Але навіть якби Київ погодився на такі переговори, залишається незрозумілим, чи обмежить російський уряд свої амбіції регіонами, які вже окуповані, якщо Україна збереже свою прозахідну політичну та військову орієнтацію.

Таким чином, поки кремль не відмовляється від своїх намірів щодо України, війна триватиме, причому москва віддаватиме перевагу повільній кампанії на виснаження без значних проривів або досягнень, які могли б виснажити її військову та промислову базу.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Поки за допомогою санкцій неможливо контролювати потік комерційних деталей в росію, західним політикам пропонується кілька способів закрити прогалини, що активно використовуються російським урядом:

  • Продовжувати постачати в Україну високоякісну військову техніку темпами, які перевищують російські темпи виробництва. Це ускладнить для росії ведення війни на виснаження.
  • Виявляти незаконні мережі, зокрема, осіб, залучених до схем ухилення від санкцій. Водночас Сполучені Штати повинні активніше використовувати свої важелі впливу на пострадянському просторі, в тому числі у Вірменії, Грузії та Казахстані (примітка УССД – на початку травня помітні результати в Казахстані, який значною мірою обмежив санкційний імпорт до рф).
  • Обмежувати будь-які операції з російськими та пов’язаними з росією оборонними компаніями та їхніми філіями. Наприклад, слід обмежити діяльність дочірніх та афілійованих компаній Ростеха, що займаються цивільною авіацією. Припинити імпорт підсанкційних технологій подвійного призначення іншим філіям Ростеха, що беруть участь у виробництві різних систем озброєння.
  • Усувати прогалини, що дозволяють деяким західним компаніям імпортувати обладнання до росії. Зокрема, через недопущення продовження минулих контрактів, які передували накладанню санкцій.
  • Працювати над створенням еквівалента OFAC на рівні ЄС. Наразі триває моніторинг санкцій, імплементація яких залежить від держав-членів. Це може призвести до розбіжностей, позаяк європейські держави мають різне бачення санкцій та різні економічні потреби.

Out of Stock? Assessing the Impact of Sanctions on Russia’s Defense Industry. AUTHORS Max Bergmann Maria Snegovaya Tina Dolbaia Nick Fenton. APRIL 2023

Переклад та адаптація тексту:

Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”

Олександр Чупак, керівник економічних програм Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”

Leave a Reply

Your email address will not be published.