Олександр Чупак, керівник економічних програм аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», спеціально для Banker.ua
Нещодавні події у Конгресі США змушують нас хвилюватися про подальшу підтримку Заходу.
Якими можуть бути наслідки повної відмови від допомоги Києву, та яка ймовірність таких дій наших союзників?
Усунення Кевіна Маккарті з посади спікера Палати представників Конгресу США не віщувало для України нічого доброго. Це означало, що конгресмени тепер займатимуться обранням нового очільника, а не затвердженням бюджету, в якому мала бути передбачена допомога для Києва в розмірі $24 млрд.
До того, з’явилася ймовірність того, що новим спікером стане відверто ворожий до України Джим Джордан зі штату Огайо. Він неодноразово голосував проти надання нових пакетів допомоги, і його кандидатура активно підтримується колишнім президентом Дональдом Трампом. Саме Джордана було названо головним претендентом на крісло спікера минулого тижня, однак досі невідомо, чи отримає він потрібну кількість голосів.
Безлад у Конгресі поставив нас перед неприємною перспективою переривання допомоги Україні з боку США. Поки хвилюватися зарано, тому що Пентагон досі має раніше виділені $5,6 млрд. Також продовжують виконуватися попередньо укладені воєнні контракти. А швидка передача озброєння Україні гарантується підписанням президентських указів, що дозволяють здійснювати відправку зброї нам і одночасно розміщувати замовлення на поповнення запасів армії США.
Однак цього вистачить на кілька місяців, а надалі адміністрації Байдена знадобиться допомога Конгресу. Що б не казали про Маккарті, він на посаді спікера, по-перше, не блокував рішень про допомогу Україні, а, по-друге, завжди міг домовитися з демократами. Чи буде новий голова так само ефективним – велика загадка. Немає сумніву, що більшість конгресменів – і демократів, і республіканців – підтримують нас, однак в обох партіях є групи з 20-30 осіб, які ставляться вороже. Зважаючи на мінімальний розмір республіканської більшості (лише 10 мандатів) і можливого ворожого спікера, ці групи суттєво збільшують свій вплив.
США – зброя, Європа – фінанси
Роль США в забезпеченні відсічі росіянам неможливо переоцінити, оскільки американці надають нам найбільше збройної допомоги: на суму понад $42 млрд від початку повномаштабної війни за даними Kiel Institute; для порівняння, на другому місці Німеччина, що надала понад $17 млрд. Відповідно, перебої в поставках зі США означатимуть значні проблеми із забезпеченням фронту артилерійськими снарядами, боєприпасами для РСЗВ, ракетами ППО/ПРО тощо.
Звісно, у загальній структурі країни Європи продовжують бути найбільшими донорами України. Проте їхня допомога несе переважно фінансовий і гуманітарний характер. Завдяки коштам європейців ми здатні покривати дефіцит бюджету, наповнювати резерви Нацбанку і загалом підтримувати відносну стабільність економіки. Але Європа не зможе швидко переорієнтуватися на збройну допомогу, просто, тому що не має виробничих потужностей, які є у США. На жаль, протягом попередніх тридцяти років європейці значно скоротили витрати на оборону, суттєво знизивши темпи нарощування оборонної могутності, порівняно зі США, росією, Китаєм тощо.
Наскільки ймовірною є повна відмова США від підтримки України? Сьогодні це маловірогідний сценарій, однак можливий. Уже через рік в Америці відбудуться президентські вибори, на яких знову можуть обрати Дональда Трампа. Протягом свого першого терміну в 2016-2020 роках він не був однозначно ворожим до України, навіть ухвалив кілька важливих для нас рішень: про передачу летальної зброї, санкції проти «Північного потоку-2» і вимогу до партнерів по НАТО збільшити витрати на оборону. Втім, ці рішення часто пов’язують з тими людьми, які працювали в адміністрації Трампа: віцепрезидентом Майком Пенсом, держсекретарем Майком Помпео та іншими. Нині малоймовірно, що в новий уряд Трампа увійдуть такі ж дружні до нас державні діячі.
Нове «перезавантаження» з росією?
Якщо ж влада у Вашингтоні зміниться не на нашу користь, і новий господар Білого дому відмовиться від передачі зброї, для нас швидко настануть складні часи. Без сумніву, приклад американців наслідуватимуть деякі країни ЄС, які не захочуть докладати значних зусиль і натомість закликатимуть до нового «перезавантаження» стосунків з росією. Якщо вже зараз міністр фінансів Сергій Марченко заявляє, що Україні стає все важче отримувати фінансову підтримку від партнерів, то можна тільки уявити їхню реакцію на демарш США.
Без сумніву, такий крок потягне за собою фундаментальні зміни на геополітичній мапі світу. Зважаючи на слабкість США, росіяни не зупиняться на розшматуванні України, а підуть війною на країни НАТО, щоб перевірити, чи справді стаття 5 договору має силу. А на іншому боці Євразії Китай отримає зелене світло для активних дій проти Тайваню. Колишній світовий порядок буде зруйновано, агресори отримають повну свободу дій.
Так чи інакше, українці вже знають, що вихід можна знайти фактично з будь-яких ситуацій. Наприклад, у лютому-березні 2022 року все було набагато гірше, ніж зараз. А протягом шести сотень днів великої війни наші союзники, в тому числі й США, інвестували в нашу обороноздатність вже так багато, що не зможуть просто відмовитися від цих вкладень; у першу чергу тому, що перемога України відповідає їхнім стратегічним інтересам, і більшість тамтешніх політиків це чудово усвідомлюють.
Leave a Reply