19 листопада 2024 року Президент України представив у парламенті План внутрішньої стійкості України, одним із десяти пунктів якого є «Політика героїв». Вона прямо стосується захисників і захисниць України, ветеранів війни, членів їх сімей.
Пункт плану «Політика героїв» містить п’ять спеціальних додатків:
- щодо здоров’я та реабілітації ветеранів;
- про завершення підготовчих робіт для запуску програми помічника ветерана;
- щодо створення мережі ветеранських просторів у кожному регіоні України;
- про запровадження програми економічної та соціальної підтримки для ветеранів, зокрема на придбання житла;
- щодо освітніх ініціатив для ветеранів та їхніх дітей.
29 жовтня 2024 парламент прийняв за основу законопроект №11007 «Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” щодо формування комплексного підходу до внутрішньої політики у ветеранській сфері».
Влада усвідомлює необхідність створення системи реінтеграції ветеранів, їх підтримки після служби, підтримки їх сімей, особливо – сімей полеглих захисників України. Але під час розробки такої системи та її практичного наповнення обов’язково слід спиратися на запити, потреби та думку самих ветеранів.
За принципом «нічого для ветеранів без ветеранів». Враховуючи при цьому можливості центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Інформацію про запити, потреби та думку самих ветеранів візьмемо із тематичних соціологічних досліджень, що проводилися у січні-квітні 2023[1] року та жовтні-листопаді 2024[2] року на замовлення ДУ «Український ветеранський фонд» Мінветеранів України.
1. Повага суспільства до ветеранів
Бачимо, що ветерани гостро відчувають зниження рівня суспільної поваги до себе. Причин тут може бути декілька, зокрема – гіпертрофована увага ЗМІ до надзвичайних подій за участі ветеранів, побутові конфлікти між цивільними та ветеранами, втома частини суспільства від війни та її учасників, конфлікти ветеранів із чиновниками (посадовцями) які є частиною суспільства.
До вирішення цієї проблеми слід підходити комплексно – шляхом інформаційних кампаній з популяризації позитивного образу ветеранів війни-захисників і захисниць України, спрощення (цифровізації) адміністративних процедур для них, публічного притягнення посадових осіб (вони не обов’язково є чиновниками) до відповідальності за порушення прав і свобод ветеранів.
У межах громадянської (неформальної) освіти у колективах і спільнотах слід пояснювати особливості взаємодії з ветеранами, членами їх сімей. Існує низка неурядових ініціатив у вигляді тренінгів на тему спілкування з ветеранами, хоча деякі з них відбуваються без участі самих ветеранів і не мають можливості на практиці перевірити викладений там матеріал.
І одночасно ветерани мають проходити соціальну адаптацію до цивільного життя та суспільства. Можливості соціальної адаптації ветеранів через їх залучення до мілітарного виховання молоді ми розглядали раніше[3]. У квітні 2024 року Мінсоцполітики затвердило Державний стандарт[4] соціальної послуги соціальної адаптації ветеранів війни та членів їхніх сімей, спрямованої на їх відновлення та адаптацію на базі рекреаційних закладів. Вінницька[5] та Чернівецька[6] області реалізували низку заходів у рамках вказаної соціальної послуги за кошти неурядових організацій.
Підсумуємо, що суспільство і ветерани мають йти назустріч один-одному як рівноправні партнери, без популістичного підходу, за яким лише одна зі сторін підлаштовується під іншу.
2. Оцінка стану виконання державою своїх зобов’язань перед ветеранами.
Бачимо цікаву траєкторію – зменшилася у 3,34 раза частка ветеранів, яким важко оцінити виконання державою своїх зобов’язань перед ними. І практично на стільки ж виросла частка ветеранів, які відверто негативно оцінюють зусилля держави. Це має спонукати органи влади (центральної та місцевої) переглянути свої підходи до формування політики та ухвалення відповідних рішень.
Насамперед – враховувати думку та запити ветеранів і членів їх сімей, не ухвалювати рішення загального (беззмістовного) характеру, відмовитися від декларативних заяв, прораховувати наслідки ухвалених рішень та оприлюднених заяв.
- Прикладом потенційно конфліктної ситуації є запроваджений урядом експеримент[7] з подачі членами сімей ветеранів російсько-української війни заяв на оформлення належних ветерану пільг з оплати житлово-комунальних послуг. Експеримент розпочався навесні 2024 року і дав право членам сімей ветеранів подавати відповідні заяви до органів пенсійного фонду. І тут почалися бюрократичні негаразди. Чинне законодавство дозволяє подачу заяв від імені третіх осіб на підставі нотаріальної довіреності. А нормативні документи пенсійного фонду не передбачають прийом документів за довіреністю, через що подача заяв членами сімей ветеранів була ускладнена. Питання подекуди вирішувалися у «ручному» режимі.
Крім того, влітку 2024 року частині ветеранів довелося заново проходити ідентифікацію в пенсійному фонді задля поновлення нарахування пільг на комунальні послуги, хоча деякі з них отримували ці пільги ще з 2014 року. Потреба у повторній ідентифікації виникала через технічні збої у програмному забезпеченні пенсійного фонду. Значна частина ветеранів в цей час перебувала на службі чи повернулася туди після 24.02.2022 року, через що мала ускладнення з переоформленням пільг.
Зі свого боку, ветерани (їх об’єднання тощо) мають активніше долучатися до творення ветеранської політики, зокрема – через надання пропозицій до проектів відповідних актів. Цього наразі ми не спостерігаємо.
- Розберемо на прикладі проектів актів, що розробляються Мінветеранів України та оприлюднюються[8] ним для консультацій з громадськістю. Поверхневий огляд результатів консультацій з громадськістю на сайті Мінветеранів України показує – до проектів розроблених ним актів пропозицій чи зауважень не надходило. Аналіз протоколів засідань консультативно-дорадчих органів[9] при Мінветеранів України (Рада ветеранів, громадська рада, рада родин загиблих) показує майже повну відсутність обговорень та пропозицій до розроблених цим органом проектів актів.
Окремий напрямок – правова просвіта ветеранів для розуміння ними принципів роботи і меж відповідальності кожного органу влади, дотичного до ветеранської політики. Адже часто ветерани елементарно не розуміють – до якого органу влади треба звертатися з певних питань, бо тих органів багато, кожен з них підпорядковується різним відомствам, має свою виключну ділянку роботи і не залучений в єдину логічну систему.
Розуміння ветеранами алгоритму роботи органів державної та місцевої влади дозволить знизити рівень суспільної напруги, мінімізувати конфлікти ветеранів із чиновниками/посадовцями, підвищить рівень довіри до органів влади.
[1] https://veteranfund.com.ua/analitics/needs-of-veterans-2023/
[2] https://veteranfund.com.ua/analitics/analiz-potreb-ta-problem-veteraniv-ta-veteranok-za-2024-rik/
[3] https://ussd.org.ua/2024/11/20/soczialna-adaptacziya-veteraniv-rosijsko-ukrayinskoyi-vijny-cherez-militarne-vyhovannya-molodi/
[4] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0828-24#Text
[5] https://www.vin.gov.ua/news/ostanni-novyny/64180-shche-chotyry-zaizdy-dlia-veteraniv-ta-ikh-rodyn-v-ramkakh-posluhy-sotsialnoi-adaptatsii-vidbudutsia-na-vinnychchyni-do-kintsia-roku
[6] https://www.congress.gov.ua/sotsialna-adaptatsiia-veteraniv-viyny-ta-chleniv-ikhnikh-simey-na-bukovyni-diie-spetsialna-prohrama/
[7] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1395-2023-%D0%BF#Text
[8] https://mva.gov.ua/category/193-consultations-with-the-public[9] https://mva.gov.ua/category/189-advisory-and-consultative-bodies
Leave a Reply