Повториться практика «розподілу Речі Посполитої». Коли за першим відгризанням території, йде другий поділ, третій і так до повної ліквідації державності.
Заяви про те, що всі на окупованих територіях є російськомовними і добровільно погодилися на окупацію на так званих референдумах, а паралельно укази кремлівського злочинця про насильницьке переведення у російське громадянство на початку осені українських громадян, що потрапили під окупацію і примусову депортацію незгодних, свідчать, що окрім демонтажу української державності, окупантам важливо знищити українську ідентичність, стерти її повністю.
Це не можливо зробити приміром в тотально за складам населення українській Херсонщині, окрім геноцидних репресивних заходів.
Архітектори так званого рускава міра, на кшалт Суркова і далі зухвало в інтервʼю іноземним ЗМІ заявляють, що «росія розширюватиметься на всі сторони, доки вистачить ресурсів».
Під супровід подарованих портретів одного престарілого дідуся іншому.
Нам очевидно, такий формат «миру» аж ніяк не підходить.
За цим столом переговорів нас не має бути.
Тому щоб замовчали псевдо дипломати, мають посолено говорити гармати.
А для цього потрібні ті, хто ними і іншими вогневими засобами може стріляти.
путін кричить, що головне зупинити мобілізацію в Україні, значить ми повинні її лише нарощувати.
А хочеш найкраще розпізнати путінського агента – то це ті, хто кричать проти мобілізації і за капітуляцію на будь-яких умовах, хто хоче привести війну всередину країни (бо вибори це завжди політична війна, а вибори в умовах війни це війна самогубча).
Нині найбільшу ціну мають не слова, а дії на лінії фронту і саме тут зараз потрібні чоловіки.
Хороші журналісти-розслідувачі могли б бути непоганими розвідниками і саперами, а прекрасні військові експерти командирами штурмових груп.
Очевидно, ми не програвши війну не погодимося на капітуляцію миром. Тому доведеться воювати далі.
Тим паче, масовані атаки ворога по всій лінії фронту, свідчать, що путін не зупиниться, доки не обнулить усіх ваньків закинутих в Україну. Живі свідки йому непотрібні, як і нам живі окупанти на нашій землі. Тому забава триватиме.
Хоча я вірю, що буде так як каже мій друг «Моско…різ»: «до весни їх зотліємо, до літа зарубаймо!»
А поки Україна шукає чоловіків. І це останній шанс для багатьох не стояти осторонь цієї найвищої для громадян справи…
Юрій Сиротюк, директор аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень, головний сержант роти вогневої підтримки 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ
Leave a Reply