Експертна дискусія «Як визначити національні інтереси Києва» відбулася під час XIII Бандерівських читань «Мапа національних інтересів України» (07.02.2026).
Експерти окреслили принципи нашої політики у світі. Модератором дискусії виступив Юрій Олійник — кандидат політичних наук, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Олександр Сич, доктор політичних наук, професор, професор кафедри політології Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, голова Івано-Франківської обласної ради — зазначив, що для повноцінної реалізації національних інтересів в умовах руйнування світового порядку український націоналізм стоїть перед завданням зміни захисної парадигми своєї доктрини на наступальну й розробки та реалізації концепту «Великої України»:
«Реалізувавшись на двох перших рівнях концепту «Велика Україна» й вибивши з геополітичної гри московію, наша держава сама може зайняти належне їй місце під геополітичним сонцем.
Натомість чотиривимірна міжгалузева конструкція концепту «Великої України» по горизонталі означає, що підставою її самореалізації на кожному з названих вертикальних рівнів може бути лишень сила Української держави у поєднанні її політичної, економічної та військової могутності й адекватного їм ментально-психологічного стану суспільства.»
Роман Безсмертний, народний депутат України II, III, IV, V скликань, віцепрем’єр-міністр України (2005), посол України у Білорусі (2010-2011) наголосив:
«Ключовим інтересом української нації є безпека держави. При чому безпека не лише з точки зору захисту і оброни, а нанесення будь якому ворогу, противнику поразки. І це дуже важливо розуміти, коли ми говоримо про нинішнє протистояння між нацією, яка захищає цінності і націями, які борються за інтереси: гроші, сировину. Цей виклик буде викликом не одного з наступних поколінь. Ми ввійшли в століття, де ця проблема поєдинку між носіями цінностей і носіями інтересів буде ключовою.
Проблема про яку ми говоримо має зовнішній вимір і внутрішній вимір. І в цьому відношенні має значення і суспільство, і економіка, і армія.
У зовнішньому вимірі ми маємо визначитися з союзниками, партнерами, ворогами, тими по відношенню до кого ми нейтральні. По питанню Білорусі. Ми зберігаємо дипломатичні відносини з країною, яка є сателітом нашого прямого ворога. Це держава, яка забезпечує матеріальні, фінансові, збройові ресурси ворога. Постійно використовується її територія, а ми ведемо себе як країна, яка може зберігати в такому відношенні дипломатичні стосунки.»
З огляду на формування мапи національних інтересів України, зазначені ризики та їхні наслідки Йосиф Ситник, доктор економічних наук, депутат Львівської облради VI, VIII скликань, завідувач кафедри Національного університету «Львівська політехніка» розглянув проблему детальніше через світоглядну призму економічного націоналізму.
«Ми маємо визнати, що національний світогляд в чинному законодавстві та економіці України має стати суспільним благом.
У період 1990–2022 років українці стали свідками наслідків спроб підмінити національне (як платформу) міжнародним законодавством, а своє (мову, культуру, безпеку, економіку) – чужим.
З позиції економічного націоналізму на ранніх періодах формування національної економіки та стадіях її трансформаційного поступу національне законодавство має превалювати над міжнародним та виступати як суспільне благо для національного розвою й нарощування економічної потуги власного виробництва.
Якщо не сприймати національну складову законодавства та економіки як суспільне благо нації, – так, як ми сприймаємо повітря, яким дихаємо, чи українську мову, якою розмовляємо, – це призведе до серйозних, нездоланних у тривалому періоді економічних і соціальних проблем».
Максим Розумний — доктор політичних наук, кандидат філософських наук, завідувач відділу теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України — наголосив на вагомості ідеї Великої України, яка дає змогу вийти з оборонної позиції та сформулювати нові цілі. Адже виклик сучасного етапу — це нові орієнтири, нові горизонти й нові підходи до осмислення власного розвитку.
Він розмірковував над тим, де й у якому контексті Україна може себе реалізувати. Серед таких напрямів — європейська інтеграція, простір Центрального Міжмор’я, а також росія та пов’язаний із нею пострадянський виклик.
«Ми повинні враховувати світові тренди, які визначають майбутнє. Насамперед ідеться про демографію. Націоналізм центральноєвропейських країн значною мірою є націоналізмом середнього та старшого покоління, яке починає домінувати в цих суспільствах.
Інший тренд — ідеологічний. Сьогодні відбувається протистояння консерваторів і лібералів, прогресистів.
І, зрештою, важливою є наша відповідність як суб’єкта, якого ми формуємо, тим завданням, можливостям і викликам, які ми ідентифікували».
Leave a Reply