Із 35 річницею відновлення тисячолітної Української державності

Із 35 річницею відновлення тисячолітної Української державності

Більше третини часу після відновлення державності 24 серпня 1991 року ми провели у війні з відвічним ворогом.

13-ий рік російсько-української війни з 35 років відновленої державності.

Пʼятий день Незалежності на війні серед кращих людей нашої нації і держави.

Кров. Піт. Екзистенційна війна.

Така ціна Незалежності.

Дорожча всього золота в світі і навіть життя.

Дуже багато за неї заплачено і ще платимо.

Тому не хочеться нині банальностей.

Лиш декілька думок про Незалежність

Їй насправді не 35.

24 серпня 1991 року відбулося відновлення, а не просто проголошення незалежності.

Нашій державності набагато більше.

Вона з тисячолітнім корінням, славою та героїчним минулим і без сумніву великим майбутнім.

Тому памʼятаймо про тяглість боротьби.

Її Причинно-наслідкові звʼязки.

Історичні цілі.

Попередників, що впали, але не здалися.

Друге і головне.

Незалежність – це не лише від когось чи чогось (у даному випадку ворожого колоніалізму), а передусім Для чого.

Це усвідомлення бажання жити разом в одному домі (прагнення державності) і за «своєю правдою» (прагнення субʼєктності), крізь століття колективне відчуття історичної єдності (соборність та ідентичність).

Це не лише негативне означення через частку «не» (відмова коритися іншим) це передусім Свобода і спільна Місія і Візія.

На війні спостерігаємо дивні речі, як Провидіння через екзистенційний виклик і межове випробування лікує важко хвору наслідками столітнього колоніалізму націю.

Покозачує Українців.

Народжується Велика Україна.

Пасіонарна, місійна, активна.

І третє. Неприємне, але очевидне.

Неодноразово писав що це війна нації проти імперії.

Нація – це кровно-духовна спільнота.

І зараз йде національний плебісцит крові.

Кожен перевизначається чи належить до української нації, є її частиною, чи він сам по собі «скрайньохатній» (у нікчемному розумінні, тобто не той хто перший ворога стрічає, а той хто перший тікає).

Йде болючий розлам, який лише посилюватиметься.

Між «козаками» і «жителями країни», що не доросли навіть до громадянства.

Між тими, хто все віддає щоб захистити Батьківщину і тими, хто грабує країну намагаючись «нагрітися» на пожежі.

Між тими, хто поліз у льох і хто пішов під кулі.

Йде жорсткий природній відбір.

І в Україні майбутнього свинопаси не матимуть право керувати козаками.

Тому Будьте Козаками, цінуйте Незалежність, бийтеся за Свободу!

А Перемога Буде!