Торговельна війна США та Китаю – на порозі світової кризи

 

Олександр Чупак, студент бізнес-адміністрування

Селкірк коледжу (Канада), аудитор Grant Thornton

 

 

Зовнішньоекономічна політика Сполучених Штатів почала зазнавати радикальних змін з перших днів президентства Дональда Трампа. Майже одразу було оголошено про вихід США з переговорів щодо виплеканого Обамою Транстихоокеанського партнерства, Канаду і Мексику – поставлено перед фактом щодо початку процедури зміни умов угоди про зону вільної торгівлі NAFTA, а Європейське співтовариство отримало звістку про намір США встановити однакові двосторонні тарифи.

 

Однак найнебезпечніший для світової економіки конфлікт розпочався у березні 2018 року. Тоді Дональд Трамп звинуватив Китай у крадіжці інтелектуальної власності, примусу американських компаній до передачі технологій та нечесній торгівлі. Цьому передувало замовлене Президентом розслідування Торговельної палати США для оцінки рівня загрози діяльності китайських фірм для національної безпеки Штатів. Хронологія головних подій була такою:

 

1. 22 березня: США накладають мита на більше 50 мільярдів доларів китайського імпорту, що включають понад 1300 категорій товарів;
2. 2 квітня: Китай відповідає тарифами на 128 товарів зі США. У період з квітня до червня сторони ведуть перемовини напряму та через СОТ;
3. 6 липня: набирають чинності анонсовані Трампом у червні тарифи на додаткові 34 мільярди доларів китайського імпорту. Китай відповідає тарифами на 50 мільярдів і заявляє, що США розпочали торговельну війну;
4. 8 серпня: додаткові мита на 16 мільярдів товарів з обох сторін;
5. 17 вересня: США доводять загальну вартість товарів, обкладених митом, до 200 мільярдів доларів, погрожуючи, що в разі відповіді число зросте до 267 мільярдів.

 

Є кілька причин такої поведінки уряду США. По-перше, це особливий підхід Трампа до зовнішньоекономічної політики, яку він вбачає як гру з нульовою сумою (переможець лише один). Таке уявлення гостро суперечить класичному підходу до зовнішньої торгівлі, що має бути взаємовигідною на основі принципу порівняльних переваг.

З іншого боку, наявна проблема неоднакового оподаткування експорту-імпорту між США та партнерами. Очевидно, більшість країн світу не можуть конкурувати з найрозвиненішою економікою світу, тому попередні президентські адміністрації давали згоду на нерівнозначні торгові угоди. Однак у випадку з Китаєм, який наразі є другою економікою світу, назріла потреба перегляду цієї стратегії.

 

Нарешті, дії США були спровоковані агресивними діями самого Китаю. Комуністична партія на чолі з Сі Цьзіньпінем не приховує планів до світового панування у найближчому майбутньому. Зараз Китай має щонайменше дві стратегії досягнення регіонального та світового домінування: “Новий шовковий шлях” (Belt and Road Initiative) і “Зроблено в Китаї 2025” (Made in China 2025). Перша передбачає побудову великих інфраструктурних об’єктів в країнах Євразії та Африки для налагодження торгових шляхів. Друга має на меті зробити Китай лідером у сфері новітніх технологій, таких як штучний інтелект, робототехніка, біотехнології тощо. Для цього уряд Китаю виділяє значні дотації на розвиток різних галузей економіки. На варто забувати і про агресивні рухи військово-морських сил Китаю у Східно-Китайському та Південно-Китайському морях. Усе це дуже непокоїть Сполучені Штати, що відчувають загрозу втрати світового лідерства, і вже зараз розцінюють проблему Китаю не так в економічній площині, як у розрізі національної безпеки.

 

Торговельна війна є болючою для Китаю, оскільки США є найбільшим реципієнтом його експорту (майже 20% від загальної суми експорту). Значно ускладнює проблему структура його ВВП, основним фактором зростання якого вже багато років є позитивний торговельний баланс. З іншого боку, для США є характерним негативний торговельний баланс (зі світом загалом і з Китаєм зокрема), тому американська економіка в цілому менше страждає від цієї війни.

 

Більшість західних експертів дають негативну оцінку діям адміністрації Трампа з точки зору їх формальної сторони. Ідеться про нехтування правилами Світової організації торгівлі, коли США вводили тарифи, не дотримуючись встановленої процедури. Це може спричинити знецінення погоджених правил СОТ і відмову від них інших країн. Також піддається критиці тактика примусу до переговорів каральними заходами. Менше з тим, китайське питання має рідкісну зараз двопартійну підтримку в Конгресі, дозволяючи Трампу безперешкодно втілювати свої задуми.

 

Іншою загрозою є можливе зближення Китаю та Росії. Хоча у сфері технологій росіянам складно зацікавити керманичів Піднебесної, реальним є поглиблення військової співпраці. Наприклад, у вересні в російських навчаннях “Восток 2018” взяли участь 3200 китайських військових – найбільша кількість, що будь-коли залучалася до спільних навчань з іншими країнами. Це зближення підвищує напругу як на регіональному рівні, у зв’язку із заявами Трампа про небажання бути охоронцем для Південної Кореї та Японії, так і глобально, через схильність Росії до розв’язування військових конфліктів (росіяни діятимуть значно впевненіше, якщо матимуть потужного союзника).

 

На щастя, сьогодні очевидними є ознаки порозуміння США та Китаю. По-перше, 1 грудня було прийняте рішення про відтермінування запланованого підвищення тарифів з боку Сполучених Штатів. По-друге, на січень 2019 заплановано провести прямі переговори щодо врегулювання торговельних відносин. Якщо сторони досягнуть згоди, це буде важливим позитивним сигналом як для китайської, так і для світової економіки. Сьогодні можемо спостерігати високий рівень кризових очікувань, і дотепер серед головних факторів можливого падіння світової економіки експерти називають ймовірне уповільнення економічного розвитку Китаю. Якщо ж Сполучені Штати погодяться визначити чіткі умови торгівлі, знімуть частину тарифів та усунуть чинник невизначеності, ймовірність глобальної кризи вже у 2019 році значно знизиться.

 

Україна має подвійний інтерес щодо позитивного вирішення китайсько-американського питання. З одного боку, однозначно небажаним є зближення Китаю та Росії. Якщо таке відбудеться, Москва матиме менше причин дослухатися до країн-членів НАТО і зможе активізувати свої загарбницькі дії. У цьому контексті важлива активність самої України щодо дипломатичної та економічної співпраці з Китаєм. Зокрема, можливою є співпраця в рамках “Нового шовкового шляху”.

 

З іншого боку, вкрай небажаним є падіння світової економіки. Якщо нова світова криза трапиться вже у 2019, це призведе не лише до погіршення економіко-соціальних умов в Україні, а й значно посилить загрози, пов’язані з проведенням президентських та парламентських виборів. Сподіваємося, лідери США та Китаю прийматимуть мудрі рішення у новому році.