Директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Юрій Сиротюк
Серед першочергових невідкладних законодавчих ініціатив Президент вніс «Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Національної гвардії України» (#1007 від 29.08.2019).
Суть законопроєкту проста: вивести Національну Гвардію з підпорядкування МВС та підпорядкувати її Верховному Головнокомандувачу особисто.
У принципі ніби правильний крок.
Ба більше, вважаю, що з підпорядкування Авакова варто вивести ще й Держприкордонслужбу та МНС.
За минулі п`ять років, сформувавши навколо себе величезний силовий кулак, Аваков фактично став співправителем країни, сконцентрувавши неймовірну владу і повноваження.
Тим паче, я не можу бути проти такої ініціативи, бо фактично Зеленський повторює одне з положень мого законопроєкту «Про Національну гвардію» (4393-1 від 12.03.2014).
Я гаряче у 2014 році підтримував пряме підпорядкування відновленної Нацгвардії Президентові і бачив її функцією прообраз нинішніх (а тоді неіснуючих) сил спеціальних операцій, а за духом спадкоємцем революційної французької Національної гвардії часів Великої французької революції.
Тоді у Франції суміш революційного запалу добровольців і професійного вишколу старої королівської армії дозволили створити армію, що змогла протистояти коаліції закордонних інтервентів та внутрішньої дореволюційної фронди.
Разом із тим, Нацгвардія могла вирішувати новий тип завдань – війни у місті, до чого на першому етапі російської агресії не були готові Збройні Сили.
Тоді ж командиром Другого добровольчого батальйону став мій парламентський помічник Андрій Тірон.
На жаль, тодішня влада на чолі з Олександром Турчиновим ухвалила інший закон «Про Нацгвадію», просто перейменувавши Внутрішні війська у Нацгвардію та залишивши їх у підпорядкуванні МВС.
Звідти всі хиби.
І їх, на жаль, не виправляє, а поглиблює президентський законопроєкт.
Чому?
Кого призначатиме Президент – начальників конвойних служб по охороні в’язниць?
Адже Нацгвардія і досі виконує невластиві конвойні функції. А молоді призовники, замість того, щоб захищати Батьківщину, освоюють всі принади тюремного життя, конвоюючи в’язнів.
Чи може Президентові всього лиш потрібний власний каральний орган, щоб протистояти «грудневому путчу», який я не відкидаю, якщо влада здаватиме національні інтереси як у міжнародній політиці, так і всередині країни.
Але тоді не те, що кишенькова Нацгвардія, навіть реінкарнований «Беркут» і позичені в Москві його очільники-втікачі, не допоможуть.
Що робитиме озброєна важкою технікою на чолі зі старим нелюстрованим керівництвом президентська Нацгвардія?
З Ядром для ССО вже не склалося.
Патрулювати вулиці й охороняти приміром Київраду від її законного власника – громади, після підпорядкування Президентові теж буде неприглядно.
Тому виходить, що навіть формально запозичуючи у нас хороші законодавчі ідеї (приміром, як попередній Президент узяв свободівський законопроєкт про вітання «Слава Україні»), не розуміючи змісту запропонованих ініціатив – на виході отримуємо, м’яко кажучи, не той ефект.
Тим паче, на фоні жахливого правового нігілізму та постійних порушень Конституції та процедур (як базової формальної основи демократії), при небаченій концентрації влади, спроба обзавестися кишеньковою армією всередині країни виглядає не лише як спосіб позбутися співправителя Авакова, а ще й як заявка на абсолютизм.
Тому закон як мінімум потребує доопрацювання і поглиблення, з урахуванням можливих негативних наслідків і вмонтування запобіжників.
Одним із таких запобіжників міг би бути ефективний парламентський контроль. Однак за відсутності незалежного парламенту – зараз це навряд чи спрацює.
А у випадку ухвалення в парламенті варто буде вводити нове вітання: Ave, Caesar, morituri te salutant”…
Leave a Reply