Нині, 4 жовтня 2019 року вперше Зеленський зустрічається з Лукашенком.
Авторитарний Лукашенко, що узурпував владу в Білорусі на десятиліття, і молодий популіст, що стоїть на шляху узурпації влади в Україні.
Між ними багато схожого. У внутрішньому світі, як це дивно.
У викликах, які стоять перед ними.
У можливостях, які вони не здатні використати.
Обоє, «чужі люди» для народів, держави яких вони очолили. Лукашенко так і не зрозумів, що єдино можлива Білорусь – це національна (за формою і змістом) держава білоруської нації, тому вперто репродукує постколоніальний совок, Зеленському теж некомфортно в українській Україні, він боїться її і чужий їй.
Тому обоє не здатні реалізувати природний союз України і Білорусі, бо такий союз можуть складати лише національні держави.
А союз двох неоколоній приведе їх гуртом в колонію до Росії.
Обоє стоять перед викликами угод із Росією.
Союзна держава, де Лукашенко бачив себе главою, нині є зручною формою Росії втручатися у білоруські питання. А інтеграційна петля все більше затягує горлянку Бацька.
Домовленості з Путіним Зеленського теж заганяють його на слизьке поле, що вестиме до поглинання.
Ці домовленості в’яжуть їх по руках і відсікають від них патріотичну громаду. А відтак Росія залишається єдиною точкою опертя. А гра в котика і мишку єдиною дипломатичною стратегією з відомим кінцем.
Кажуть, що у Житомирі Президенти збираються поглиблювати побратимські відносини.
За дорученням «патріотичного прем’єра» Гончарука готується підписання з білоруськими партнерами в рамках Другого форуму регіонів України та Республіки Білорусь двосторонніх угод про співробітництво та побратимство, зовнішньоекономічних контрактів тощо.
Але чи можна поглиблювати відносини з країною, режим якої на міжнародному рівні твердо стоїть на стороні Росії?
На території якої розташовані військові бази Росії?
Кордони якої охороняє ФСБ?
Можливий лише як драматичний союз маленьких диктаторів.
Союз, який може запропонувати Лукашенко – це спільне висловлення лояльності до Росії.
Незалежність в обмін на корупційні протекції (дешевий газ, нафту).
Лукашенко напевно казатиме, що Росії варто багато обіцяти і мало виконувати.
Що на цьому можна робити хороший гешефт. І довго-довго на цьому триматися, якщо зламати внутрішній опір суспільства, знищити і маргіналізувати національну опозицію.
І Зеленський, на жаль, може купитися. Тому не можна допустити підписання жодних побратимських відносин у спільній дорозі в московське ярмо.
Україна може і мусить допомогти Білорусі зберегти Незалежність і укріпити білоруську національну державність. Але це навряд чи можливо з Лукашенком і на це навряд чи здатен Зеленський.
Тому наш природний союз мусить почекати зміни президентів у наших країнах, зміни, яка може настати надзвичайно стрімко, і важливо, щоб це було швидше, ніж країни остаточно втратять суверенітет…
Leave a Reply