Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував експерт аналітичного центру Українські студії стратегічних досліджень Юрій Олійник. Коронавірус та Мінський процес, боротьба за глобальне лідерство та напруга на Близькому Сході, переговори навколо Косово і угорський вплив у Румунії – в місячному огляді.
Глобальна криза
У світі продовжується економічна криза та світова пандемія. Цей фон став приводом до загострення глобальної боротьби за лідерство між США та основним претендентом – КНР. Китай звинувачують якщо не у створенні, то у недбалому ставленні до поведінки з біологічною зброєю, а також у приховуванні реальних масштабів епідемії. Ці звинувачення будуть наростати, аби збалансувати позитивну саморекламу успіхів Пекіна, що нібито швидко подолав епідемію та допомагає іншим державам.
Розвинуті країни намагаються компенсувати втрати. Зокрема план порятунку британської економіки включає оплату 80% заробітної плати для кожного, хто ризикує втратити роботу через пандемію (де-факто, держава надає бізнесам гроші, аби ті тримали працівників на ставці, якщо дистанційна робота для них неможлива). Водночас розвивається протестний рух за збереження прав і врахування думки громади у карантинних заходах. Зокрема, проти ініціатив урядів штатів Америки, підтриманих Дональдом Трампом, який скептично ставиться до ідей тотального замороження економіки, та критикує своїх опонентів у підтримці фальсифікацій міжнародних організацій, зокрема ВООЗ, що не вживала достатніх заходів для профілактики загрози – через що Білий дім призупинив свою частку фінансування.
Угорський вплив у регіоні
Румунський парламент розглянув у першому читанні і підтримав створення автономії для 1,5 мільйона угорців, що компактно проживають у Трансильванії (так званий Секейський край). Є один нюанс – “за мовчазною процедурою”. Цебто через карантин не встигли обговорити в нижній палаті, що автоматично передає законопроєкт до верхньої – Сенату, який оперативно відхилив проєкт. Нагадаємо, що угорська автономія вже існувала в 1952-68 роках, і була ліквідована ще за Чаушеску.
Однак що важливо для України? Сам факт такого високого рівня обговорення дозволяє маніпулювати, мовляв румуни сприяють потребам національної меншини – наслідуймо їх. І знову почнеться кампанія на Закарпатті, особливо в переддень місцевих виборів. І навіть на факт, що в Румунії на 20 млн. населення 1,5 млн. угорців, а в Україні – всього лише 150 тисяч, не зупинить зацікавлених політиків.
Напруга на Близькому Сході
22 квітня Трамп дозволив американським кораблям стріляти на ураження по іранських. Це сталось після того, як Іран заявив про успішний вихід супутника на орбіту. Слід очікувати нового витка протистояння, що заморозилось після розгортання пандемії.
У Лівії триває турецька активність на підтримку триполійського Уряду національної єдності, зокрема безпілотники атакували авіабазу Ватійя, де перебували і російські війська. Врешті, Халіфа Хафтар вирішив 28 квітня оголосив де-факто себе правителем (від імені Військового командування), знівелювавши тривалі переговори. Це свідчення слабкості і пошуків несподіваних альтернатив для виходу з ситуації.
Ослаблює позиції союзників Ірану та Росії і глобальне падіння цін на нафту. Хоча ситуація поки що стабілізувалась, але економічна криза та продовження пандемії Covid-19 виснажує ресурси держав-експортерів нафти, що не мають вагомих заощаджень.
А в Ізраїлі закінчується тривала політична криза – Беньямін Нетаньяху (партія “Лікуд”) уклав домовленість із опозиційним альянсом “Кахоль Лаван” (Бені Ганц) щодо формування коаліційного уряду на ротаційній основі (з одночасною присягою двох очільників уряду, що буде прецедентом в історії держави. Відтепер Тель-Авів зможе більше уваги звернути на питання зовнішньої політики.
Мінський процес та відносини Заходу з Росією
Негативні тенденції проявляються у жестах західних політиків, для яких в умовах кризи російське питання стає другорядним. Зокрема, у спільній заяві президентів США і Путіна з нагоди 75 річниці «зустрічі на Ельбі» у квітні 1945 року Трамп і Путін викликають «Дух Эльби», який для них є прикладом, як ці країни «можуть відкласти в бік суперечності, вибудувати довіру і співпрацювати в ім’я спільної мети…»
Чи є це ознакою наближення «нової розрядки» і потепління в відносинах цих країн? Принаймні відкидати цього аж ніяк не можна. Адже лише після 1991 року як мінімум тричі Росія і США мали періоди потепління і активної співпраці. Водночас не варто відкидати й інші точки зіткнень інтересів, крім України (насамперед Арктику з її нерозробленими ресурсами).
Також Росія активно просуває ідею зменшення санкцій через гуманітарні потреби боротьби з пандемією, що знаходить відгук у Німеччині, Франції та Італії (до останньої недарма здійснювали нібито гуманітарні перельоти літаки РФ – що можна розглядати і як розвідувальну діяльність на території важливого вузла концентрації баз НАТО).
Однак це не заважає черговим скандалам, зокрема у відносинах з досить проросійською Чеською республікою, де розвивається шпигунський детектив – росіян підозрюють у планах отруїти чеських високопосадовців. Взято під цілодобову охорону мера Праги Зденека Гржиба і голову адміністрації 6-го району міста Ондржея Коларжа, які розлютили Кремль своїми діями. Мер підтримав перейменування площі, де знаходиться посольство РФ, на честь Бориса Нємцова, а Коларж – знесення пам’ятника совєцькому маршалу Конєву. Отруту могли вже завезти до російського посольства. І це лише через найменші підозри, витік інформації. Чехія не воює з Москвою, намагається зберігати торгівельні відносини. Але при мінімальній загрозі реагує оперативно.
На цьому фоні безперспективним виглядає продовження нормандського формату (навіть у формі онлайн засідань, як 30 квітня між головами МЗС – Кулебою та Лавровим).
Тим більше, що можливості Києва для перегляду переговорних форматів наростають у результаті внутрішнього послаблення в Росії – від наростання антикарантинних протестів (на зразок північноосетинських, 20 квітня у Владикавказі) до небачених масштабів поширення хвороби, попри замовчування (навіть прем’єр-міністр РФ Мішустін був інфікованим).
Натомість Україні слід більше звертати увагу на співпрацю в рамках Балто-чорноморського простору і ГУАМ (що вимагає, зокрема, більш дипломатичного ставлення до чинних урядів дружніх країн, насамперед Грузії, яку обурили плани призначення М. Саакашвілі на урядову посаду – людини, яка формально перебуває в розшуку у Грузії).
Балканські тенденції
Продовжуються тристоронні переговори між ЄС, Сербією та Косово щодо обміну визнання на спільний вступ до ЄС. Одним із варіантів залишається незначна корекція кордонів (для обміну сербськими та албанськими громадами). Результати можуть стати вагомим прецедентом на підтримку російської діяльності з окупації частини території сусідніх держав.
Юрій Олійник, експерт НАЦ УССД
Leave a Reply