Гібридна агресія російської імперіократії: розмивання білоруської національної ідентичності
Денис Івашин, редактор білоруської служби міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm
Доповідь зроблена автором на підставі власних журналістських OSINT-розслідувань, а також ексклюзивних матеріалів міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm та джерел відкритого доступу.
Автор використовує визначення «імперіократія» як публіцистичний термін; ним позначує систему влади в Росії, в умовах якої вище військово-політичне керівництво держави надає собі необмежені повноваження для реалізації імперської політики. Для імперіократії характерне гібридне поєднання форм демократичного та диктаторського правління; мілітаризм; реваншизм; державний корпоративізм; місіонерство панівної політичної сили, яка ґрунтується на підтримці створеного образу «обложеної фортеці» та «збирача земель», що обумовлює проведення вкрай агресивної внутрішньої та зовнішньої політики.
З моменту розпаду Радянського Союзу Росія не тільки не зменшила свій військовий та політичний вплив на Білорусь, але й посилила його на якісно новому рівні. Разом з Україною Білорусь є ключовим об’єктом у контексті реалізації неоімперського курсу Росії, задекларованого під час Мюнхенської промови та констатованого під час Кримської промови керівника РФ Володимира Путіна. Через призму світоглядної доктрини «русского мира» російська імперіократія розглядає Білорусь та Україну як виняткову сферу своїх життєвих інтересів, як структурні елементи каркасу її поточного імперського геополітичного проєкту. Для його реалізації Російська Федерація залучила цілий арсенал сил та засобів, застосування яких свідчить про ведення повномасштабної гібридної агресії. Умовно їх можна поділити на заходи невійськового (політичний, економічний, інформаційний вплив) і військового характеру, які використовуються комплексно і з єдиним задумом. Одну з ключових ролей тут відіграє протестний потенціал населення, який допомагає Росії прикривати розповсюджену діяльність диверсійно-розвідувальних груп.
Весь спектр зазначених заходів Росія спрямовує проти України. Щодо Білорусі превалює використання заходів невійськового характеру з активною підготовкою до потенційного проведення обмеженої в часі воєнної кампанії із залученням військових сил. Це випливає з цілої низки чинників, але насамперед з того, що Росія розглядає Білорусь як геостратегічний регіон, контроль над яким надає їй значну перевагу насамперед у військовому плані, сприяє проведенню конфронтаційної політики щодо світових держав і регіональних акторів.
Для реалізації зазначених життєвих інтересів Росія цілеспрямовано розгортає свій неоімперський проєкт «Союзное Государство», у рамках якого відбувається активне нарощення сил та засобів Єдиного регіонального угруповання військ РФ і РБ, створено єдину регіональну систему протиповітряної оборони РФ і РБ. Значно збільшилася кількість спільних військових навчань, у результаті яких проводять бойове злагодження білоруських військових формувань із російськими підрозділами — учасниками бойових дій в Україні та Сирії[1]. Загальні стратегічні навчання «Запад–2017» стали кульмінаційною точкою інтеграції Збройних сил Білорусі та Російської Федерації[2]. Цю форму кооперації та інтеграції ЗС РБ із російською армією можна розглядати як один з етапів поглинання Білорусі.
Водночас розмивання білоруської національної ідентичності є магістральним напрямом російської гібридної агресії, що має забезпечити безперешкодне проведення можливого завершального етапу військової спецоперації щодо анексії Білорусі. Масова свідомість білоруського населення насичується сприятливим для Росії змістом у соціальному, ідеологічному, політичному та психологічному планах у формі системи переконань, образів, установ і політичних стереотипів. Російська Федерація використовує проти Білорусі весь комплекс заходів інформаційно-психологічного впливу. На цей момент усі вони мають ознаки того, що РФ веде повноцінну інформаційну війну. Її інтегральними частинами є консцієнтальна війна — за масову свідомість білорусів, і семантична війна — за свідомість білоруських інтелектуалів, за смисли й перспективи майбутнього Білорусі.
Головну роль тут відіграє реалізація стратегії «soft power», за допомогою якої Росія прагне законсервувати Білорусь у своєму культурному, соціальному та гуманітарному просторі. Одночасно власна білоруська національна система цінностей заміщується світоглядною доктриною «русского мира». Ключовими реалізаторами є:
– підрозділи зовнішньополітичного відомства Російської Федерації: Посольство РФ у Білорусі[3], Генеральне консульство РФ у Бересті[4], представництво «Россотрудничество» в Білорусі з філіалами в Бересті та Гомелі[5];
– представництво державного унітарного підприємства м. Москви «Московський центр міжнародної співпраці» в РБ (Будинок Москви в Мінську);
– конгломерат (про)російських суспільно-політичних і культурних організацій (Координаційна рада російських співвітчизників у Білорусі)[6], Комуністична партія Білорусі, Республіканська партія праці та справедливості, Білоруська патріотична партія, Ліберально-демократична партія Білорусі, Білоруська партія лівих «Справедливий світ», Республіканське дослідницьке освітнє ГО «Говори правду» (окремі активісти), Білоруське товариство дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами (надання у користування Будинку дружби) і багато інших;
– клерикальний корпус Московського Патріархату;
– парамілітарні козачі формування[7], православні військово-патріотичні клуби[8], військово-історичні клуби;
– ветеранські організації;
– російські гуманітарні та благодійні фонди[9];
– розгалужені мережі російських інформаційних ресурсів національного та регіонального значення.
Російські дипломатичні структури здійснюють загальну координацію та курують різноманітні військово-патріотичні і парамілітарні формування, у які активно залучають білоруську молодь. Крім цього, відомі спроби взаємодії з кадетськими училищами.
Одним із головних інструментів розмивання білоруської національної ідентичності є панування російських медіаресурсів в інформаційному просторі Білорусі. Водночас безпосередньо у власній державній медіасфері РБ переважає російський інформаційний продукт.
За даними соціологічних досліджень Інформаційно-аналітичного центру Адміністрації президента РБ, основне джерело інформування громадян Білорусі про ситуацію у світі та за кордоном є телебачення. Станом на 2018 р. так вважали 72 % опитуваних[10]. Водночас із зазначених соціологічних досліджень випливає, що велика частина населення вважає основними для себе лише 6-7 телеканалів, які назвали від 59,8 до 22,9 % від загальної кількості опитаних (за популярністю: «ОНТ», «РТР-Білорусь», «Білорусь 1», «НТВ-Білорусь», «Білорусь 2», «СТВ», «Мир»).
Примітно, що російські телеканали «РТР-Білорусь» та «НТВ-Білорусь», в ефірі яких пропагандистський контент відіграє визначальну роль, не тільки входять до обов’язкового загальнодоступного телепакету на теренах Білорусі, але й відповідно до постанови Ради міністрів РБ мають навіть статус національних[11].
За результатами проведеного Білоруською асоціацією журналістів моніторингу «Проросійська пропаганда та висвітлення “поглибленої інтеграції” на білоруському телебаченні», у 2019 р. понад 60 % прайм-тайму 5 основних телеканалів з обов’язкового загальнодоступного телепакету мали російський контент[12].
Ще одним інструментом розмивання національної ідентичності є російський сегмент глобальної мережі Інтернет, який за результатами опитувань станом на 2018 р. є основним джерелом інформації для 60,4 % населення Білорусі[13]. Однак і в цьому планетарному засобі обміну інформацією російські медіаресурси, за даними сервісів web-аналітики Similar Web і Google Analitycs, контролюють до 53-54 % інтернет-простору Білорусі, і це без урахування російських соціальних мереж і телеграм-каналів.
Через відсутність чіткої національної державної політики щодо контролю над власним інформаційним простором у Білорусі масово поширюють російську пропаганду та дезінформацію. Водночас населення акцептує російські пропагандистські наративи цілком безперешкодно.
Фундаментальним чинником розмивання білоруської національної ідентичності є розширення гуманітарно-освітнього впливу, соціально-культурна експансія Російської Федерації в Білорусі.
Повністю катастрофічною на сьогодні є система загальної середньої освіти РБ стосовно наявності шкіл із білоруською мовою навчання. Станом на 2018 р. зі всієї кількості учнів загальноосвітніх шкіл Білорусі лише 11,1 % навчалися білоруською мовою[14]. Водночас статистична динаміка останніх десятиліть свідчить про те, що цей показник має стійку тенденцію до подальшого зменшення.
Слід особливо зазначити, що в Білорусі досі відсутній вищий навчальний заклад загальнонаціонального значення з білоруською мовою навчання. На тлі цього в країні діє ціла низка закладів вищої освіти, які або є російськими, або їх курує РФ. До них належать насамперед: Білорусько-російський університет, Міжнародний університет «МИТСО», філіал Російського державного соціального університету, філіал Російського економічного університету імені Г. В. Плеханова, філіал Московського державного університету економіки, статистики та інформатики (працював донедавна) та інші.
Ситуацію значно ускладнює й навчання громадян РБ за квотами у вишах Російської Федерації. За інформацією Міністерства науки та вищої освіти РФ, станом на жовтень 2019 р. в російських ВНЗ навчалися 10 653 білоруських громадян[15].
Окремою проблемою є навчання громадян Білорусі за квотами у військових вишах Російської Федерації, насамперед у Військовій академії Генерального штабу ЗС РФ і прикордонних інститутах ФСБ. Після перебування під потужним впливом ідеологічно-пропагандистського апарату російських військових ВНЗ, білоруські громадяни — випускники цих закладів, що влаштовуються на державну службу в РБ, — можуть бути потенційними агентами впливу РФ[16]. Також слід підкреслити, що випускники російських військових вишів обіймають посади на всіх рівнях системи державного управління Білорусі.
Російська імперіократія здійснює активні спроби щодо розмивання білоруської національної ідентичності через повномасштабне розгортання свого імперського проєкту «Союзное Государство». Посилення інтеграційного поглинання Білорусі відбувається навіть на регіональному рівні через реалізацію транскордонної співпраці між сусідніми областями Білорусі та РФ. У рамках проєкту відбувається планомірна системна діяльність РФ, спрямована на окупацію білоруського культурного простору; водночас Російська Федерація провадить активну оборонну політику щодо консервації пантеону пам’ятників радянської спадщини й топоніміки в Білорусі. Крім цього, Росія використовує у своїй світоглядній парадигмі навіть так звані сакральні місця пам’яті на території Білорусі.
З допомогою підрозділів МЗС Російської Федерації у Білорусі, підконтрольних медіаресурсів, (про)російських сил та агентів впливу російська імперіократія здійснює активну індоктринацію білоруського населення міфологемами «один (разделенный) народ», «единое Отечество», «единая историческая память». Результатом цього є спроби прямого впливу на формування білоруської національної пам’яті, підтримка позитивного та привабливого образу Росії для білоруських громадян заради впливу на формування їхніх політичних установ, а також для акцептації місцевою політичною елітою та населенням зазначених міфологем.
У цих умовах і реаліях:
– білоруське демократичне суспільство, передусім її патріотичні сили, через загрозу суцільного розмивання національної ідентичності і, як результату, поглинання Росією Білорусі, мають консолідуватися й об’єднати зусилля для відновлення та оборони конституційного ладу держави, захисту національних інтересів та цінностей;
– військово-політичне керівництво України та органи сектору безпеки мають інтенсифікувати виконання всього комплексу заходів щодо зміцнення та оборони держави на північному стратегічному напрямку;
– білоруський та український патріотичний корпус національних сил повинен залучити весь потенціал ефективної співпраці для дієвого захисту спільного геополітичного простору від російської імперіократії; максимально можливими доступними силами та засобами популяризувати світоглядну концепцію партнерського блоку держав Міжмор’я.
[1]Бази даних доказів воєнних злочинів Російської Федерації. URL: informnapalm.org/ua/bazy-danyh
[2] Моніторинг військових маневрів «Запад-2017»: результати і висновки. URL: informnapalm.org/ua/monitoryng-vijskovyh-manevriv-zahid-2017
[3] Російський вплив та контроль у Білорусі: резидентура. Частина 1. URL: novychas.by/palityka/rasijski-uplyu-i-kantrol-u-belarusi-rezidentura
[4] Російський вплив та контроль у Білорусі: резидентура. Частина 4. URL: novychas.by/palityka/4rasijski-uplyu-i-kantrol-u-belarusi
[5] Російський вплив та контроль у Білорусі: резидентура. Частина 2. URL: https://novychas.by/palityka/rasijski-uplyu-i-kantrol-rezidentura
[6] Російський вплив та контроль у Білорусі: резидентура. Частина 3. URL: novychas.by/palityka/rasijski-uplyu-i-kantrol-u-belarusi-3
[7] Спецрозслідування: воїни «руського мира» в Білорусі ждуть свого часу. URL: informnapalm.org/ua/spetsrozsliduvannya-voyiny-rosijskogo-svitu-v-bilorusi-zhdut-svogo-chasu
[8] Спецрозслідування: активна підготовка «православного Талібану» в Білорусі. URL: informnapalm.org/ua/pidgotovka-pravoslavnogo-talibanu-v-bilorusi
[9] Агресивна російська «soft power» у Європі. URL: informnapalm.org/ua/agresyvna-rosijska-soft-power-u-yevropi
[10] «Республіка Білорусь у дзеркалі соціології». Збірник матеріалів соціологічних досліджень. Інформаційно-аналітичний центр Адміністрації президента РБ, Мн., 2018. URL: eschool.by/wp-content/uploads/2019/04/011.pdf
[11] Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 13 травня 2015 р. № 407 «Про затвердження переліку телепрограм, які входять до обов’язкового загальнодоступного пакету телепрограм, і визначення послідовності (черговості) їхнього поширення». URL: pravo.by/upload/docs /op/C21500407_1431723600.pdf
[12] Моніторинг Білоруської асоціації журналістів «Проросійська пропаганда та висвітлення “поглибленої інтеграції” на білоруському телебаченні». URL: baj.by/be/analytics/monitoring-bazh-prorossiyskaya-propaganda-i-osveshchenie-uglublennoy-integracii-na
[13] «Республіка Білорусь у дзеркалі соціології». Збірник матеріалів соціологічних досліджень. Інформаційно-аналітичний центр Адміністрації президента РБ, Мн., 2018. URL: eschool.by/wp-content/uploads/2019/04/011.pdf
[14] Система освіти Республіки Білорусь у цифрах. Статистичний збірник. Установа «Головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства освіти РБ», Мн., 2019. URL: www.giac.by/upload/documents/statisktika/result-stat/2.pdf
[15] Понад 10 тисяч громадян Білорусі обирають у рамках освіти російські виші. URL: 1prof.by/news/obshhestvo-i-profsoyuzy/bolee-10-tysyach-grazhdan-belarusi-vybiraju
[16] Білорусь — суверенна держава або протекторат РФ? Моніторинг–2017. URL: informnapalm.org/40109-monitoring-2017

Leave a Reply

Your email address will not be published.