Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував експерт аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” Юрій Олійник. Вибори в Польщі та Білорусі, Мінський процес та Карабаський конфлікт, дестабілізація Росії – у місячному огляді. Зміна пріоритетів США у Європі Пришвидшується зменшення кількості американських солдатів у Німеччині– заплановано на 12 тисяч із нинішніх 36. Водночас біля 5600 військовослужбовців передислокують до країн Центрально-східної Європи, насамперед до Польщі. Нарешті бачимо зрушення на українському напрямку. Відомий новий Спецпредставник Білого дому (замість Курта Волкера). Це новий посол Кіт Дейтон, генерал-лейтенант, що має давній досвід військової співпраці з Україною. А 30 липня в Сенат США внесли законопроєкт про додаткове щорічне фінансування $300 млн. для військової допомоги. Це стало приводом для погроз з російського боку – депутат Держдуми Леонід Калашніков прямо обіцяє відправляти відкрито зброю на Донбас. Мінський процес Чергове непрацююче перемир’я супроводжується введенням у переговори старих українських політиків – Леоніда Кравчука та Вітольда Фокіна. Попри спроби порушити питання можливості виходу з неефективного процесу (заяви віцепрем’єр-міністра Резніка), загальний курс залишається беззмінним. Інформація з Банкової та Кремля стверджує про розмови Путіна та Зеленського, де президент РФ наполягав на безальтернативності Мінських угод, законі про особливий статус ОРДіЛО та змінах до Конституції. Наша сторона має на увазі децентралізацію, та сторона – федералізацію. Путін особливо зупинився на шкідливості нещодавньої постанови ВР щодо місцевих виборів – чому не включений окупований Донбас? Загалом чітке дежавю п’ятирічної давнини. Тоді теж обговорювали теми змін до Конституції. Тоді влада спробувала протягнути їх через парламент 31 серпня 2015 року, однак через тиск вулиці нічого не вийшло. Особливо тривожно виглядає пропозиція Кравчука, що чекає від бойовиків письмових пропозицій щодо того, як має виглядати система самоуправління. Таким постійно повторюється думка, що саме з представниками ОРДіЛО ведемо переговори, а Москва нібито займає нейтральний бік. Водночас Росія напряму контактує з іншими контрагентами по Нормандському форматі (зокрема про це свідчить візит Козака до Берліна). Тим часом з 1 липня почалось головування Німеччини у Раді Європи – і у програмі Меркель у пріоритеті зміна клімату, цифровізація та дискусії про бюджет ЄС (питання про кредитування бідних країн) та зелений курс. Питання сходу Європи вочевидь другорядні. Дестабілізація Росії Наростає масштаб регіональних протестних рухів, епіцентром якого в липні став Хабаровський край на китайському прикордонні. Для 600-тисячного міста 50-тисячні мітинги – це надзвичайне явище. Останні два роки протести в російських регіонах стають закономірністю (Бурятія, Якутія, Архангельска область, Інгушетія), що свідчить про наростання кризи легітимності режиму. Вибори у Польщі 12 липня у другому турі виграв з 51 % чинний президент Анджей Дуда, що йшов із правоконсервативною програмою. Його ліволіберальний опонент Рафаїл Тшасковський набрав 49 %. Бачимо зростання розколу суспільства. Однак загалом ефективна економічна політика ПіС забезпечує підтримку поляків. Попри всі проблеми, зокрема у питанні історичної пам’яті, бачимо курс Варшави на посилення співпраці у стримуванні Росії. Зокрема символічним актом виглядає початок формування так званого “Люблінського формату” за участі України та Литви. Карабаський конфлікт Три дні тривали гарячі зіткнення на азербайджано-вірменському кордоні, загинуло кількадесят військовослужбовців з обох сторін. У Баку масові мітинги за початок повномасштабних бойових дій. Більше 30 років війні. До 1994 тривала гаряча фаза, а потім замороження з епізодичним загостренням (як у 2018 році). За іронією, міжнародна переговорна група, що займається Карабаським конфліктом, називається Мінською групою ОБСЄ. Вона напрацювала так звані Мадридські принципи щодо врегулювання, які залишаються на папері. Бо не виконаний перший пункт – відступ вірменських військ з окупованих земель Азербайджану (крім самого Нагірного Карабаху), насамперед із Лачинського коридору. Важливе значення в дестабілізації має і стимулювання Єревану з боку Москви, що хоче обмежити стабільне функціонування конкурентного газопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан. Вибори у Білорусі У Білорусі триває президентська кампанія, що завершується масштабними фальсифікаціями 9 серпня. Народні протести намагається опанувати РФ, аби посилити свій вплив на Білорусь. Знаковою подією стало затримання 29 липня, 29 серпня у Білорусі затримано 33 найманців ПВК “Вагнер”, що базувались у санаторії за 5 км від резиденції Лукашенка. Очікуємо подальше намагання Росії все-таки ліквідувати залишки білоруського суверенітету. Балканські протести Знову хвиля антиурядових протестів котиться Балканами (Болгарія, Сербія, Албанія). Зокрема у Болгарії активну участь брав Рух за права і свободи, що має підтримку турецької меншини (біля 8 % населення). Результатом поки що стала відставка 4 міністрів з уряду Бойко Борисова. А у Сербії у причетності до організації протестів проти спроби повернення карантинних обмежень місцева влада звинуватила навіть українських інструкторів. Це попри те, що на нещодавніх парламентських та місцевих виборах 21 червня цілковиту перемогу здобула провладна партія Александра Вучича. Також 13-15 липня пройшло триденне голосування на позачергових парламентських виборах у Північній Македонії, на яких переміг правлячій Соціал-демократичний рух із коаліцією “Можеме”, набравши 36 %.
|
Юрій Олійник, експерт УССД
Leave a Reply