Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував експерт аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” Юрій Олійник. Білоруські протести та Мінський процес, греко-турецьке протистояння та мирна угода Ізраїля з ОАЕ, американські вибори – у місячному огляді.
Білоруські протести
Революційні події у Білорусі роблять її епіцентром геополітичної уваги Заходу та Росії. Мобілізація суспільства об’єктивно розхитує режим, що змушений шукати підтримки у Москві. З іншого боку, відсутність лідерів та несформованість позитивного порядку денного створює ризики для російських впливів. Але в разі згортання протестів Лукашенко однозначно вимушено дрейфуватиме і надалі в бік РФ, що буде змушувати переглянути досягнення з диверсифікації поставок нафти (нещодавно Білорусь імпортувала продукцію США).
Польська і литовська підтримка опозиції охолоджує відносини з Мінськом, зокрема, Лукашенко демонстративно провів військові навчання поблизу міста Островець на кордоні з Литвою 17-20 серпня. А 23 серпня біля с. Волковщина (Ошмянський район) Мінськ використав авіацію для збиття повітряних кульок з білоруською національною символікою, запущених з боку Литви після завершення акції-ланцюга “Шлях свободи” в день 30-річчя “Балтійського шляху”. Після цього Вільнюс оприлюднив звинувачення у порушенні повітряного кордону білоруськими МІ-24. Загалом це швидше демонстрація для внутрішнього спостерігача. Однак сама концентрація військ уздовж західних кордонів (імовірно і біля межі з Україною на півдні – з огляду на риторику Лукашенка), послабить готовність Білорусі до швидкої реакції у випадку реалізації російського плану анексії, ймовірність якого значно зросла.
Тим більше, що Путін відчуває, як приклад білоруського руху може посилити антиурядові протести в регіонах РФ – від Хабаровська до Башкортостану (де місцеві жителі виступають проти добування соди в районі священної для легенд башкирів гори Куштау). Свідченням напруги в Кремлі стала зачистка залишків навіть контрольованої опозиції (отруєння Навального).
Мінський процес
За цих умов знову актуалізується питання недієздатності Мінського процесу, як мінімум – його перенесення на більш нейтральну платформу. Несприйняття в суспільстві викликали заяви нових членів ТГК Леоніда Кравчука та Вітольда Фокіна, які висловилися за повну амністію бойовикам та впровадження фактичної автономії Донецької та Луганської областей. З іншого боку, Києву слід бути готовим не просто до чергового зривання перемир’я, а спроб перейти до гарячої фази з боку Криму, оскільки нестача води в умовах особливо посушливого сезону актуалізує доступ до каналу з Дніпра.
Греко-турецьке протистояння та близькосхідні процеси
Продовжує наростати напруга в акваторії Східного Середземномор’я. У морській зоні, спірній між Грецією та Туреччиною, знайшли великі поклади газу. Тим часом взаємна риторика між Анкарою та Афінами стає все більш жорсткою, Ердоган планує, крім Святої Софії, повернути статус мечеті ще кільком колишнім візантійським церквам. Наростає можливість навіть військового епізодичного зіткнення між двома членами НАТО, на що буде змушений відволікатись Білий дім у період виборів.
Тим часом Об’єднані Арабські Емірати продовжують будувати антитурецьку коаліцію. Крім Єгипту (що поряд із РФ підтримує генерала Хафтара у Лівії), бачимо прорив у відносинах із Тель-Авівом. 13 серпня підписана сенсаційна мирна угода з Ізраїлем в обмін на призупинення останнім планованої анексії Західного берега. Це вже четверта арабська держава після Єгипту, Йорданії та Мавританії), що пішла на нормалізацію відносин. Це викликає жорстку критику з боку мусульманських вчених, що засуджують підтримку Греції та Ізраїля.
Для Трампа цей прорив – один з аргументів щодо зовнішньополітичних досягнень перед виборами. Значний прорив і для Беньяміна Нетаньягу, що попри критику справа (з боку єврейських поселенців на Західному березі, що чекали повної анексії паленстинської території), показує успіх.
Туреччина намагається укріпити позиції в ісламському світі. Зокрема в Малі (що належить до французької зони впливу) проходить військовий переворот завдяки офіцерам із протурецькою орієнтацією (хоча помітні й впливи Москви). Однак Франція набуває значно важливіші позиції – намагається повернутись на Близький схід. Після вибуху в порту Бейрута населення Лівану розпочинає чергові протести проти неефективного уряду, а візит Макрона сприймає як надію на стабільність.
Виборчий процес у США
Вибори в США демонструють зменшення відриву між Байденом і Трампом. Це викликано передусім зростанням несприйняття погромницьких дій ліворадикалів з боку більшості населення (в Портленді дійшло до вбивства симпатика Трампа). Відсутність адекватної реакції демократів стримує можливості для їхнього реваншу, попри високу конфліктність Трампа (якого критикує навіть низка відомих республіканців).
Юрій Олійник, експерт НАЦ УССД
Leave a Reply