Моніторинг законодавчих ініціатив у питанні безпеки Українських студій стратегічних досліджень (вересень-жовтень 2020 року)

Передбачає утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у ЗМІ фактів, а також пропонує склад цієї комісії: по одному представнику депутатських фракцій. Надішла згода від трьох фракцій – “ЄС”, “Голос” та “Батьківщина”.

Питання можливого провалу спецоперації, що здійснювалась силами Служби зовнішньої розвідки, необхідно розслідувати для забезпечення довіри українського суспільства до владних інституцій. Однак в той же час варто максимально уникнути розголошення окремих деталей, що може нашкодити діяльності розвідувальних органів у подальшому.

Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Службу безпеки України” щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України (Завітневич, Безугла, Верещук, Мисягін, Касай, Забродський, Веніславський, Арахамія, Березін, Герасименко, Копитін) 3196-д

Маємо справу з допрацьованою версією законопроєкту 3196, поданого Президентом у березні 2020 року. Також був зареєстрований альтернативний законопроєкт 3196-1. Коротко нагадаємо головні риси.

Президентський проєкт передбачав кримінально-процесуальну діяльність Служби, а депутатський позбавляє Службу слідчих функцій. Спільним для обох проєктів був принцип демілітаризації Служби безпеки: ідеться про заміщення військових на «осіб із спеціальними знаннями». Можна припустити, що це пов’язано із трендом у західних країнах, спрямованим на пацифізацію спецслужб.

Також якщо президентський проєкт прямо говорив про геополітичну орієнтацію на європейський та північноатлантичний напрямки в економічній, політичній та безпековій сферах, то депутатський таких орієнтирів не містив. Натомість перевагою альтернативного проєкту закону, у порівнянні з президентським, стало чітке формулювання тих змін, які пропонується запровадити: зокрема пропонується чіткий перелік функцій та інституційних перетворень, тоді як автори президентського проєкту закону надмірно оперують загальними поняттями.

У доопрацьованому законопроєкті взято за основу президентський, він став більш структурований та конкретний. Слідчі повноваження СБУ залишаються лише у сфері загроз державній безпеці. Натомість мінусом можна назвати усунення згадок про геополітичну орієнтацію на євроатлантичну співпрацю (хоча зрозуміло, що законодавець керувався міркуванням, що ці питання врегульовані іншими нормативними актами, насамперед Конституцією).

Залишається також певна плутанина між наповненням термінів “національна” та “державна” безпека.

Проєкт Постанови про звернення до Президента України – Голови Ради національної безпеки і оборони України щодо недопущення зради національних інтересів України у ході здійснення політико-дипломатичних заходів для припинення триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України (Савчук, Лозинський, Геращенко, Фріз, Макаров та інші) 4177

Передбачала звернення до Президента для недопущення можливих негативних для національного суверенітету дій після суспільного обурення колишнього члена переговорної групи у Мінську Вітольда Фокіна.

Проєкт Закону про військове капеланство у Збройних Силах України  (Шахов, Волинець )4148

Законопроєкт пропонує упорядкувати діяльність військових капеланів. Зокрема їм гарантуються надані військовослужбовцям пільги, забороняється їх залучення до матеріально-технічних робіт, чергувань чи службових розслідувань, що будуть несумісними зі статусом священнослужителя. Водночас допускається поширення на них низки стягнень згідно з  Дисциплінарним статутом. Ці питання варто було б конкретніше виписати.

Також закріплюється статус помічника військового капелана – військовослужбовця, що може бути добровільно закріпленим для допомоги та (у разі потреби) бойового захисту капелана.

Щодо введення у організаційну структуру капеланства структурних підрозділів (посадових осіб) Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України, Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. Їх діяльність дійсно дотична до капеланської служби (на стику духовної та психологічної допомоги), однак варто чіткіше розписати, що це різні функції, які не варто покладати на одного капелана.

Необхідно також врахувати положення законопроєкту “Про військове капеланство” 0907, що був зареєстрований у 2019 році у попередньому скликанні Верховної Ради.

Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення процедур оборонного планування (Кабінет міністрів) 4210

За словами авторів проєкту закону його метою є вдосконалення системи оборонного планування. Зокрема, мова про врахування досвіду держав-членів ЄС і НАТО. Проєкт розроблений на виконання відповідних вимог Програми Уряду. Змістом проєкту закону є уточнення деяких визначень (оборонний огляд, оборонне планування, стратегічний оборонний бюлетень), а також скорочено зміст поняття «стратегія воєнної безпеки України».

Загалом доцільність цього законопроекту викликає значні сумніви. По-перше, його автори не вказали, які конкретно позитивні зміни дасть прийняття цього закону. По-друге, апелювання до так званого «досвіду ЄС і НАТО», враховуючи кризовий стан обох організацій,  видається недоцільним. Для України більш корисним є конкретний досвід окремих держав, які досягли успіхів у воєнному будівництві.

Запропоноване формулювання «стратегії воєнної безпеки України» є недоречним: конкретні складові воно замінює більш абстрактними формулюваннями, під прикриттям яких можна буде проводити політику скорочення воєнних спроможностей України.

Таким чином, прийняття цього закону видається недоцільним.

Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання функцій з конвоювання  (Кабінет міністрів) 4214

Проєктом закону пропонується розширити повноваження Національної гвардії та Національної поліції, поклавши на них обов’язки у сфері конвоювання. Мова, зокрема, про наділення НГУ такими повноваженнями: конвоювання осіб,  узятих під варту та/або засуджених до арешту, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі до приміщення суду та охорона їх в залі суду; конвоювання таких осіб до місць відбування покарання або під час екстрадиції; участь у розшуку, переслідуванні і затриманні осіб, узятих під варту та/або засуджених до арешту, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі, які втекли з-під варти. До повноважень Національної поліції України віднесено  конвоювання осіб, затриманих за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, взятих під варту, обвинувачених, засуджених до арешту або позбавлення волі на певний строк, а також охороняє їх у залі суду.

Загалом цей законопроект є досить неоднозначним. З одного боку, додаткове розширення і так досить широких повноважень структурних складових МВС призводить до ще більшого порушення системи стримувань і противаг. Тобто, перераховані функції має виконувати окрема пенітенціарна інституція, незалежна від МВС. Якщо збільшується функціональне навантаження, то повинно збільшитись і фінансування, тому що нові функції повинен хтось виконувати. Тобто, можливе прийняття цього закону призведе до збільшення видатків на МВС. А якщо фінансування збільшено не буде, то внесені зміни будуть фіктивними, бо їх виконання не буде забезпечене грошима.

Про внесення зміни до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо надання медичної допомоги демобілізованим чи звільненим у запас військовослужбовцям, які брали участь в АТО/ООС та отримали статус учасника бойових дій) (Остапенко) 4260

Проєкт закону наділяє ветеранів АТО/ООС, які отримали статус учасника бойових дій, а також членів їх сімей право проходити медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України, інших закладах, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів за умови відсутності за місцем проживання закладів охорони здоров’я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання.

Загалом цей проєкт закону є доцільним і корисним, його прийняття сприятиме покращенню становища ветеранів війни на сході України. Він не містить жодних сумнівних та неоднозначних положень.

Про внесення змін до статті 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щодо підвищення соціального захисту осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та членів їх сімей (Королевська, Солод, Мороз, Гнатенко) 4009-1

Проєктом закону пропонується розширити права так званих «осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною» та членів їх сімей. Зокрема, вказаних осіб пропонується наділити такими правами: надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 процентів фактичного прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за місяць, що передує місяцю виплати пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, яка виплачується щорічно до 5 травня; виплата дружині (чоловіку) і дітям віком до 18 років у разі смерті (загибелі) одноразової допомоги в розмірі п’яти фактичних прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, розрахованих за місяць, в якому настала смерть (загибель).

Також цим проєктом закону усуваються умови отримання вказаних виплат, а саме «розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

З низки причин цей проєкт закону є абсолютно неприйнятним.

По-перше, саме поняття «особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною» є рудиментом радянської спадщини: фактично, за цим законом будуть надавати пільги провладним функціонерам. Саме це поняття є досить абстрактним, не містить конкретного змісту, тому під нього можна підвести велику кількість негідників.

Щодо людей, гідних захисту, або таких, що його потребують, є спеціальні закони (наприклад, щодо військовослужбовців, ветеранів, інших).

По-друге, прийняття цього проєкту призведе до збільшення навантаження на бюджет країни; фактично, цей законопроєкт є актом лівого популізму.

По-третє, його авторами є представники українофобської, проросійської партії ОПЗЖ.

Отже, цей проєкт закону є шкідливим і абсолютно неприйнятним.

        Проєкт Закону про внесення змін до Закону України “Про Національну гвардію України” стосовно визначення суб’єкта затвердження статуту бойової служби Національної гвардії України (Павлюк, Михайлюк, Галушко, Арешонков, Бакумов) 4206

Передбачається визначення Кабінету Міністрів України суб’єктом нормативно-правового упорядкування питань організації і порядку виконання Національною гвардією України функцій, покладених на неї частиною першою статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України»  (щодо охорони ядерних об’єктів та важливих державних об’єктів і вантажів). Наразі для упорядкування цих питань потрібні зміни до статуту, що затверджуються законом. Тепер ці функції передаються Уряду.
За мету також поставлене надання можливості Національній гвардії України здійснювати підготовку органів військового управління, а також її сил і засобів до участі в операціях сил оборони, до виконання завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, а також до участі у виконанні завдань територіальної оборони за єдиними нормами та принципами, що діють у Збройних силах України.

Тут існують ризики, що Уряд зможе самовільно розширювати перелік державних та важливих установ, використовуючи Національну гвардію для внутрішньополітичної боротьби.

Проєкт Закону про внесення змін до деяких законів України щодо Національного військового меморіального кладовища (Кабінет міністрів) 4225

Законопроєкт розроблено на виконання постанови Верховної Ради України від 02 червня 2011 року № 3459-VI «Про Національне військове меморіальне кладовище».

Національне військове меморіальне кладовище —архітектурно-художній комплекс, розміщений на спеціально відведеній земельній ділянці на території Київської області, призначений для організації почесних поховань та перепоховань борців за незалежність України у ХХ столітті, військовослужбовців, які померли (загинули) під час виконання бойових завдань, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни та осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.