Матеріал експерта НАЦ УССД Олександра Чупака, випускника Селкірк коледжу (Канада), аудитора Grant Thornton
Якби вибори президента США відбулися в лютому, Дональд Трамп, імовірно, здобув би впевнену перемогу. Але за наступні вісім місяців сталася фантастична кількість фатальних подій, що перекреслили його шанси на другий термін. Пандемія, що буває раз на століття, небачене миттєве падіння економіки і расові бунти по всій країні зробити президента легкою мішенню для його опонентів, що змогли перемогти навіть із не надто популярним кандидатом, який на очах втрачає життєву енергію й інтерес до навколишніх подій.
Якою ж запам’ятається політика США 2017-2020 років у контексті ідеології?
Останні чотири роки консервативні оглядачі в США безліч разів визнавали, що особистими недоліками президента можна знехтувати, коли йдеться про характер політики його адміністрації. Варто лише порівняти цю політику з тим, що могло б бути у випадку перемоги в 2016-му Гілларі Клінтон: хоча не всі ініціативи Трампа були повністю реалізовані, його дії переважно спрямовувалися праворуч, тоді як адміністрація його опонента-демократа очевидно віддавала б перевагу лівим ідеям.
Трамп зумів згуртувати й мобілізувати республіканських виборців завдяки рішучості й недвозначності своїх висловлювань щодо проблем Верховного суду, абортів, володіння зброєю тощо. У Верховному суді консерватори хочуть бачити тих суддів, які жорстко притримуються тексту Конституції і стають на заваді протягуванню лівих рішень. Особливо варто відзначити негативне ставлення президента до найгірших зразків лівого судового активізму, наприклад, рішення у справі Roe проти Wade у 1973, яким було визнано право жінок на аборти. Тема Верховного суду могла бути слабкістю Трампа, який раніше не мав досвіду в юридичній сфері. Але він звернувся до відомих консервативних науковців, які підготували список найкращих кандидатів на місця у Верховному суді. Таким чином, за чотири роки були призначені троє суддів, які мають високу популярність серед республіканців і консерваторів загалом: Ніл Ґорсач, Бретт Кавано й Емі Барретт. Враховуючи, що у Верховний суд призначають на пожиттєвий термін, а разом він має дев’ять місць, три призначення – це доволі багато. Завдяки цьому, консервативні судді тепер становлять більшість у Верховномі суді: шість проти трьох ліво-ліберальних, раніше призначених демократами.
Трамп відновив так звану «політику Мехіко-Сіті», що передбачає припинення державного фінансування організацій, які пропагують або прямо здійснюють аборти. Також на фоні постійного тиску лібералів він завжди запевняв своїх громадян, що друга поправка до Конституції про вільне володіння зброєю за його правління залишиться недоторканною.
Традиційно-консервативних принципів було дотримано у сферах охорони здоров’я та економіки. Президенту й республіканцям у Конгресі так і не вдалося замінити систему страхової медицини Обами (Obamacare), але вона було суттєво змінена: був скасований індивідуальний мандат, згідно з яким громадяни були зобов’язані купувати певний вид страхування; нині вони можуть вільно обирати надавача послуг страхової медицини.
За адміністрації Трампа, вперше за понад півстоліття, зменшився вплив держави на економіку. Зокрема, йдеться про скасування так званих «кліматичних» норм, широко впроваджуваних за Обами. США вийшли з Паризької кліматичної угоди, відмовилися від «Плану чистої енергії», низки нормативів контролю за використанням палива тощо.
Звісно ж, не варто забувати про податкову реформу 2017 року, завдяки якій ставки податку на прибуток підприємств були знижені до історичних мінімумів. За це довелося заплатити бюджетним дефіцитом і збільшенням державного боргу, але економіка справді процвітала у 2018-2019.
Підписана вже в перші дні президентства заборона на в’їзд до США громадянам кількох мусульманських країн стала початком боротьби проти високих темпів імміграції. Згідно з даними Center for Immigration Studies, у 2010-2017 кількість іммігрантів у США зростала в середньому щороку на 650000 осіб. Однак у 2017-2019 це число зменшилося до 200000. Чинниками цього стали зменшення прийому біженців, побудова «стіни» на значному відрізку кордону з Мексикою, відмова від програми надання громадянства дітям нелегальних мігрантів тощо. Через низку обмежувальних заходів частина нелегалів покинула США, а кількість новоприбулих зменшилася.
Зовнішньоекономічна політика Трампа, особливо на тлі попередників, відзначалася націоналізмом, протекціонізмом і, подекуди, ізоляціонізмом. США ввели тарифи на низку імпортних товарів, відмовилися від Транс-Тихоокеанського партнерства, видозмінили Північноамериканську торговельну угоду, уклади нові угоди з країнами Європейського співтовариства, а також вступили в затяжну економічну війну з Китаєм.
Навіть у фатальній для себе історії з коронавірусом Трамп займав послідовно консервативні позиції, намагаючись якнайшвидше відновити нормальне життя країни після місяців карантину. Це більше залежало від рішень місцевого керівництва окремих штатів, але показово, що найбільше постраждали саме ті штати, де керують демократи: Нью-Йорк і Каліфорнія. Цікаво, що під час президентських дебатів Джо Байден закидав своєму опоненту провину одночасно за скасування обмежувальних заходів і за падіння економіки (очевидно, що економіка не може зростати під час дії обмежень).
У вересні 2020 Трамп анонсував створення державної комісії з патріотичної освіти. Він висловив своє обурення поширенням лівого радикалізму в освітніх установах різного рівня, що створює атмосферу ненависті дітей до власної країни. Натомість президент вважає за потрібне виховувати молодь у дусі патріотизму й любові до батьківщини.
Можливо, пересічному українцю Дональд Трамп запам’ятається імпульсивною, недолугою і, великою мірою, випадковою людиною на найважливішій посаді у світі, до того ж і другом очільника РФ (особливо, якщо цей українець брав інформацію з популярних ЗМІ, які посилалися на CNN, Washington Post, The Guardian та інші рупори ліво-ліберальної пропаганди). Однак справедливий погляд на діяльність президента дозволяє помітити непоганий перелік досягнень, якими варто пишатися, особливо прихильникам консерватизму і правих поглядів у всьому світі. На жаль, навряд чи хтось подібний стане до керма наймогутнішої держави світу в найближчі десятиліття.
Хода у Вашингтоні на підтримку Дональда Трампа, 14 листопада 2020 року
Leave a Reply