Аналіз міжнародних тенденцій та безпекової ситуації (квітень 2021)

Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував керівник дослідницьких програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, кандидат політ. наук Юрій Олійник. Загострення на фронтах російсько-україснької війни і перспективи Нормандського формату, зміни позицій європейських держав, напруга на Далекому Сході та близькосхідні тенденції -в місячному огляді.

 

Російсько-українська війна – ризики ескалації

Росія продовжує нагнітати, переміщує війська до українського кордону, що маскуються підготовкою до навчань Захід-2021.

 

21 квітня відбулось звернення Путіна до Федеральних зборів, що завершилось на перший погляд пшиком. Промова під час спільного засідання Державної Думи та Ради Федерації була переважно присвячена внутрішнім питанням, але в кінці пролунали важливі зауваження щодо зовнішньої політики. Не було багато конкретики, ситуацію в Україні російський президент прямо не згадував (хоча засуджував переворот 2014 проти Януковича, згадавши ростовського емігранта аж три рази, на фоні Мадуро та Лукашенка).

Щодо останніх 15 хвилин міжнародної політики загалом складається враження шантажу (“ми сильні, розвиваємо армію”) для стимулювання західних політиків до переговорів та зняття санкцій.

Традиційно лунають погрози “Організатори будь-яких провокацій проти інтересів Росії пожаліють” і “Де проходить червона лінія проти Росії – вона буде сама в конкретних випадках визначати”.

І цей метод працює – бачимо і по ПАРЄ, і по обмеженості нового пакету американських санкцій. Тому й війська від України можна тимчасово відвести.

Путін говорить про мир, але на своїх умовах. Згадує “незаконні” санкції, грубі спроби нав’язати свою волю Росії. Але це нібито переростає в набагато небезпечніше – спробу перевороту в Білорусі та вбивства Лукашенка. Путін повністю підтримує шиту білими нитками версію Мінська про державний переворот. А відразу опісля відбувається засекречена зустріч двох диктаторів з анонсами важливих змін у відносинах. Вочевидь, Союзну державу і повзучу анексію Білорусі таки дотискатимуть.

Путін посилено вихваляє якісне вдосконалення Збройних сил РФ. Обіцяє вже в цьому році 88 % відновлення потенціалу ядерної тріади. А загальне озброєння має бути оновлено до 76 % у 2024 році. Згадує лазерні комплекси “Пєрєсвєт”, міжконтинентальні ракети “Авангард”. Тут і погрози світу, і стимул власного населення до гордості. А насамперед – запрошення до нової Ялти. РФ настійливо пропонує обговорити західним партнерам переговори щодо обмеження стратегічної ядерної зброї (сфера, в якій можна ще довго торгуватись). Чекає зустрічі лідерів ядерних держав. По суті це запрошення Байдена до діалогу щодо обмежень стратегічного ядерного озброєння.

 

Тим часом Чехія звинувачує сумнозвісних російських агентів Петрова і Баширова у підривах складів зброї, яку продавали до України в 2014 році. Висилають дипломатів, зупиняють переговори про співпрацю у будівництві чеської АЕС та можливих поставок російської вакцини. Може це привід і нам врешті нормально розслідувати вибухи в Калинівці та Балаклії? Бо вже кілька років пройшло, а чіткої версії ми так і не отримали.

 

В умовах посиленої загрози ескалації російсько-української війни відбулась зустріч Президента Зеленського у Парижі з лідерами Франції та Німеччини – Еммануелем Макроном та Ангелою Меркель. Та, на жаль, принаймні озвучені Зеленським досягнення якось не надихають.

Насамперед – знову втрачається чудова можливість відмовитись від Нормандського формату та просити безпосередньо ввійти в переговорний процес США та Велику Британію. Натомість заявлено про підготовку чергового засідання “Нормандської четвірки”, бажано за участі Путіна, де буде розглядатись питання реалізації Мінських домовленостей.

Натомість зовсім не озвучена найгарячіша проблема – перешкоджання мореплавству на Чорному та Азовському морях. Це коли Росія на півроку обмежила рух суден через Керченську протоку нібито через свої навчання. Тут не лише військова загроза – а й спроба економічної блокади українського Приазов’я. Вже й США чітко стали на український бік (ми чули обурення тимчасово повіреної США в ОБСЄ Кортні Остріан). А для Європи це питання, вочевидь, неактуальне.

 

 

Дипломатичні зрушення у відносинах з Європою

3 травня була підписана спільна декларацію президентами Литви, Латвії, Естонії, Польщі та України до річниці Конституції Речі Посполитої, де постулюється співпраця і спільне стримування зовнішніх загроз.

Водночас Європарламент у резолюції 29 квітня засудив скупчення російських військ біля кордонів України. Євродепутати також визначилися щодо постачання зброї Києву та санкцій, якщо Росія піде в наступ на Україну. Проголосували 569 євродепутатів, 67 висловилися проти, 46 утрималися. Європарламент пропонує в такому разі “негайне” припинення імпорту нафти та газу з Росії до ЄС, відключення РФ від платіжної системи SWIFT та замороження усіх активів олігархів, близьких до російської влади, а також членів їхніх сімей. Це ознака хоча б формальної, вимушеної реакції на діяльність Москви, аби заспокоїти насамперед центральноєвропейські держави (в тому числі Чехію).

 

Напруга в Азії

Політична криза у М’янмі переростає до гарячої фази громадянської війни –  військові вперше за двадцять років завдали авіаударів по штату Карен, який контролюють місцеві еліти. Це примусило кілька тисяч переховуватись у джунглях сусіднього Таїланду, а повстанським арміям дало можливість заговорити про можливий вихід з угоди (фактично війна у різних фазах всередині країни триває з 1950-х років).

Зростає напруга і довкола Тайваню. Китайські воєнні маневри змушують концентрувати увагу Вашингтона. Це може бути причиною можливого курсу Байдена на тимчасове замирення на іншому театрі – у Східній Європі.

Натомість сама Росія змушена відволікатись на ескалацію в Центральній Азії. У результаті бойових дій між Таджикистаном та Киргизстаном постраждало більше 200 осіб, в тому числі спалено кілька сіл. Причина конфлікту – як недемарковані кордони зі складною конфігурацією, так і проблема доступу до джерел води. Поки що більшу активність у посередництві грають Узбекистан і Китай, попри російські бази в цих державах. Також можлива внутрішньополітична причина – 11 квітня пройшов референдум у Киргизстані, де 79 % громадян підтримало нову редакцію Конституції щодо скорочення кількості депутатів, перейменування парламенту (в Інститут Народного Курулитаю), а насамперед – впровадження президентської форми правління.

 

 

BREXIT та ірландське питання

Після виходу Великої Британі з ЄС актуалізується Ольстерський конфлікт. Домовленості 1998 року щодо замирення Північної Ірландії були прив’язані до Шенгенської зони, що забирала кордони з острова. Натомість уже тепер розгортаються вуличні зіткнення та взаємне несприйняття католицької та протестантської громад.

 

Близький Схід і Туреччина

Напружуються відносини між новою адміністрацією Білого дому та Анкарою. Зокрема Джо Байден у зверненні назвав геноцидом переслідування вірмен у Османській імперії. Водночас, це поки лише особиста думка президента. Вона може бути спрямована не лише на тиск на Ердогана, а й спробу підтримати прозахідні симпатії у Вірменії, представник яких прем’єр-міністр Пашинян був змушений піти у відставку.

Натомість продовжує загострюватись ситуація в акваторії сходу Середземного моря, що концентрується навпроти протистояння у Лівії. Непрості відносини навіть між Туреччиною та Італією, які разом підтримують міжнародно визнаний уряд Лівії. Зокрема 9 квітня голова італійського уряду Маріо Драгі (який підтримує) назвав Ердогана “диктатором”, а Туреччина викликала італійського посла для ноти обурення.

11 квітня відбувся вибух на іранському об’єкті зі збагачення урану в Натанзі, в якому підозрюють Ізраїль. Відносини між Тель-Авівом та Тегераном не покращуються. На цьому фоні нова адміністрація поки що присвячує не багато уваги регіону. Більше того – у сусідньому Афганістані продовжується політика Трампа на вихід військ США. Попри те, що розгортаються бойові дії між Кабульським урядом та талібами. 1-2 травня був напад поблизу бази Кандагара, загинуло кілька сотень військових з обох боків. У перспективі укріплення талібів може перенести конфлікт і на територію близької Росії Центральної Азії.

 

Юрій Олійник, кандидат політ. наук,керівник дослідницьких програм НАЦ УССД

 

 

 

Leave a Reply

Your email address will not be published.