Станіслав ТКАЧУК, військовослужбовець Збройних сил України, випускник Рівненського державногогуманітарного університету
Швидкі геополітичні зміни вносять свої корективи у розвиток державних інституцій. Очевидним є те, що Європейський Союз перетворився на інструмент впливу лівих популістів та лібералів на всі держави та організації, які так чи інакше пов’язані з ним. Концентрація капіталу та медіаресурсів дає змогу окремим бізнес-групам та транснаціональним корпораціям створювати порядок денний заради задоволення власних меркантильних інтересів.
На сьогодні у світі в силу різних обставин не існує потужних концептуальних наукових студій, які змогли б досліджувати процеси становлення та розвитку епохи ліберального диктату, або, простіше кажучи, неомарксизму, а якщо й існують, то цензура, яка діє майже у всіх соціальних мережах, буде вперто забороняти висвітлення їх діяльності. Праве поле світу в контексті протидії дезінформації сильно поступається лівому популізмунасамперед через відсутність потужних фінансових ресурсів. Тому єдиним дієвим інструментом в охопленні широкого кола молодих людей правими ідеями є пропозиція альтернативи.
Україна не виключення, а швидше стратегічний об’єкт для реалізації планів лівих політичних сил всього світу. В Україні вони бачать потужний потенціал у вигляді нереалізованої молоді, безробіття, відсутності почуття захищеності державою. Натомість вони пропонують можливості заробити і покинути Україну.
Для розуміння ситуації варто додати трохи статистики. Згідно з останніми дослідженнями молодь в Україні віком від 14 до 35 років складає 27% від загальної кількості населення держави (майже 11 млн осіб). З них 52% готові брати участь у процесах формування та реалізації державної політики у різних сферах. За останні 7 років політика молодого покоління в Україні помітно змінилась. Існує сотні молодіжних об’єднань, створюються студентські ради, проводяться різного роду тренінги, стажування, курси лідерства. При місцевих радах та обласних державних адміністраціях формуються молодіжні центри, які, за логікою, мали б впливати на виконавчі гілки влади в регіонах.
Створюється ілюзія впливу молоді на владу. Дійсно, процеси децентралізації мають свої позитиви, але що ховається під яскравою обгорткою «участі молоді в процесах державотворення»? Передусімварто виокремити той факт, що більшість громадських організацій, які співпрацюють з органами місцевого самоврядування, фінансуються із західних фондів. Окрім регулярного фінансування, наші організації отримують методики та рекомендації з питань розвитку молодіжної політики. В офіційних документах, що регулюють діяльність молодіжних об’єднань, зустрічаємо окремі пункти про «захист прав ЛГБТ-спільнот», про абстрактну «рівність» і таку ж абстрактну «терпимість».
Наступ ліберальної диктатури не обійшов осторонь українську молодь. Процеси затемнення мізків розпочинаються на найнижчих ланках. В цих умовах молодь, яка дійсно хоче брати участь в процесах керування державою, не усвідомлюючи того, потрапляє в лещата чужих, не притаманних їм і дуже відносних ідеологем, які атрофують почуття належності до національної спільноти.
Що робити?
Націоналізм — це універсальна світоглядна конструкція, в якій діють принципи поваги та справедливості. Власне на цьому і повинна будуватись візія розвитку молоді. Кожній громадській організації або політичній партії правого спрямування варто сконцентруватись на напрацюванні системної та послідовної програми розвитку власного молодіжного середовища. Програмні засади мають бути універсальними та охоплювати широкий спектр питань:
- прищеплення патріотизму, пропаганда здорового способу життя на всіх рівнях науково-освітніх процесів;
- активізація у всіх соціальних мережах, системна робота з медіаресурсами, створення україномовного контенту;
- забезпечення гуртожитків для українських студентів, надання кредитів на житло молодим сім’ям, для ведення бізнесу та звільнення на деякий час від сплати податків;
- контроль над використанням державних коштів у сфері освіти, молоді та спорту на різних щаблях влади;
- моніторинг діяльності інших громадських організацій стосовно їх лояльності до України;
- боротьба за робочі місця для випускників ВНЗ, надання юридичної допомоги молодим українцям, які вже працюють;
- запровадження системи заходів із військово-патріотичного виховання для створення потужного оборонного потенціалу за принципом територіальної оборони.
Такий перелік завдань дає можливість для всеохоплювальної роботи з молоддю, збільшення членства в організаціях та формування національно-орієнтованого сегмента в українській молодіжній політиці.
Молодіжні лідери, які сповідують ідеї українського націоналізму, повинні сконцентрувати весь свій інтелектуальний, людський та матеріальний потенціал для боротьби за представництво та здобуття влади у різних інститутах громадянського суспільства, а це громадські ради при виконавчих органах влади та профільних департаментах, молодіжні ради та центри при місцевих радах різних рівнів, первинні профспілкові організації студентів та студентські ради вищих навчальних закладів. Освітнє законодавство передбачає вибори до тих чи інших молодіжних органів, і саме тут варто ставити акцент для подальшої діяльності. У багатьох містах України існує проблема фіктивності молодіжних органів, які існують тільки на папері, а це унікальний шанс здобути владу у вашому місті.
Ще одним інструментом для розвитку національно-патріотичної молоді є участь в програмах державного фінансування. Станом на сьогодні в кожній області передбачені кошти на реалізацію проєктів, пов’язаних з різними молодіжними ініціативами. Це можуть бути патріотичні фестивалі, програми стажування, конференції та лекторії. Для успішного результату необхідно провести правильну інформаційну медіакампанію, для того щоб молодь бачила, що існує націоналістична та патріотична юнь на противагу ліберальним молодіжним платформам. Проте важливо створювати і власні освітні проєкти. Яскравим прикладом цього є «Академія політичної альтернативи», реалізована «Студентською свободою».
Очевидно, потрапивши до органів молодіжного врядування, перед націоналістичним середовищем постане дуже багато викликів, адже це фактично вороже середовище, проте це унікальний шанс змінити правила гри. Все залежить від послідовності та самодостатності правих. Рано чи пізно тиск на владу повинен дати результат. Потрапляючи в такі структури, варто зосередитись на імплементації правих ідей в нормативно-правовій базі і не допускати впливу ворожого лівацького сегменту на формування стратегій розвитку молоді у ваших регіонах.
Важливим моментом у боротьбі проти лівого популізму є збільшення власної аудиторії. Як показує практика, ліберальні молодіжні організації орієнтуються більше на університети та великі міста, а менше на технікуми, коледжі та професійно-технічні училища. Найімовірніше, це питання часу та їхньої стратегії. Націоналістичним організаціям варто спрямовувати діяльність ще йна районні центри та освітні заклади, які в них знаходяться.
Основною метою націоналістичних організацій має стати формування потужної «сітки» активістів в кожному освітньому закладі чи органі молодіжного врядування. Така система дасть змогу ефективно протистояти викликам та оперативно реагувати на активізацію ідеологічних ворогів.
Сучасний світ — це епоха постправди та підступності. Українська молодь дуже вразлива до таких ідей, адже там йдеться про світле майбутнє, якого більшість шукає за межами країни. Нам варто взяти на себе відповідальність і не допустити руйнацію розсудливого та здорового потенціалу, який має наша молодь.
Leave a Reply