1 лютого 2022 року Президент України Володимир Зеленський з трибуни Верховної Ради озвучив план воєнних реформ на найближчі кілька років. Конкретизовані ці пропозиції в опублікованому Указі Президента «Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних Силах України та поступового переходу до засад професійної армії» №36/2022. Надаємо первинний аналіз пропозицій. Відразу звертаємо увагу, щоб деякі суттєві речі озвучені з трибуни, не згадуються у тексті документу (як от розширення кількості бригад Збройних Сил)
Сумнівний перехід на контрактову систему
Ідея ліквідації призову і повного переходу на професійну контрактну армію не нова. Вона була ще частиною передвиборчої кампанії Віктора Ющенка. Згодом реалізована президентом-зрадником Віктором Януковичем.
Перехід на 100% контрактну службу із територіальним формуванням набору у військові підрозділи, за відсутності у держави коштів на формування справжньої професійної армії (належне переозброєння, відповідне грошове забезпечення та соціальні гарантії), на практиці привів до суттєвого скорочення Збройних Сил та фінансування, істотно зменшив обороноздатність країни напередодні російського вторгнення у 2014 році. Було підірвано можливість мати підготовлений широкий мобілізаційний резерв на випадок масштабної конвекційної війни.
Загалом сумнівною є ідея здатності невеликої професійної армії надійно протистояти значно чисельнішому ворогу. Дозволити собі професійну армію можуть або багатонаселені країни (як Китай, Індія, Пакистан), або технологічно передові і захищені географічним чинником (як США), або держави під захистом потужних альянсів (як більшість європейських країн, хоча у них помітні спроби повернутись до елементів призову після 2014 року, як це зробили Норвегія та Швеція).
Відтак, 17 квітня 2014 року парламент ухвалив Постанову «Про додаткові заходи для зміцнення обороноздатності України»(№1220-18), яка рекомендувала Верховному Головнокомандувачу відновити призов, відродити систему військової підготовки у школах та вишах, залучити добровольців до служби у військовому резерві та територіальній обороні.
На підсилення цієї Постанови 16 вересня 2014 року було зареєстровано Проект Постанови №5090 від 16.09.2014 «Про концепцію створення обороноздатної держави та суспільства», яка передбачала функціонування Збройних Сил за швейцарським зразком, а саме комбінацію професійної армії та масового залучення населення до стрілецького вишколу (у постанові пропонувалися п’ятимісячні курси із подальшим залученням призовників до територіальної оборони та формування потужного резерву), посилення військово-патріотичного виховання, створення потужної та дієвої системи територіальної оборони, створення військово-козацьких поселень на кордоні з Росією.
Водночас, тодішнє керівництво держави вирішило відновити призов за совєцьким зразком, суттєво збільшивши час строкової служби та скоротивши кількість призовників. Відтак, замість отримання масового стрілецького вишколу, що міг би стати основою для подальшого набору у професійну армію, та формування масового підготовленого Резерву у Збройні Сили та Нацгвардію на два роки почали призивати близько 10 тисяч осіб на рік, які залучалися до конвойних функцій, охорони громадського порядку і подібних невластивих армії завдань.
Жодних суттєвих функцій для підвищення обороноздатності такий призов не виконував. Реальне створення бази під формування та функціонування дієвої територіальної оборони було у 2014-2021 роках провалене.
Замість того, щоб змінити систему призову із недієвої та неефективної совєцької (відрив молодого працездатного населення від продуктивної діяльності на два роки) на «швейцарську», яка давала змогу в короткий час підготувати все населення до охорони та оборони держави, сформувати дієву територіальну оборону та масовий професійний резерв, позбавлення призовників невластивих функцій конвою чи «безкоштовної» охорони громадського порядку, попередній Президент Порошенко у жовтні 2016 року вкотре анонсував перехід на контрактну армію.
Як така армія за відсутності членства країни в колективній системі оборони (НАТО), відсутності зброї стримування (ядерної зброї та неядерних стратегічних сил) здатна протистояти противнику, що володіє армією приблизно у чотири рази більшою та велетенським підготовленим мобілізаційним ресурсом, ми так і не почули.
Тепер вже новому Президенту (на тлі трагічних подій за участі призовників Нацгвардії) підсунули ідею замість істотно реформувати призов його скасувати з першого січня 2024 року.
Хоча варто визнати, що в тексті указу все ж є обнадійливий, але не до кінця роз’яснений пункт про «запровадження моделі інтенсивної системи військової підготовки як можливої альтернативи проходження строкової служби».
Тому на наше тверде переконання призов має бути не скасований, а істотно реформований на основі уже давно напрацьованих і поданих до парламенту законодавчих ініціатив.
Почати таку первинну і всеохопну підготовку можна саме на базі розгортання системи територіальної оборони. Але масштабного результату можна отримати лише після заміни призову на короткотермінові, наприклад 5-місячні курси з відривом від виробництва і збереженням оплати. Людина повинна набути стрілецьку практику, навики медичної допомоги, виживання в умовах агресії. І вже далі з цих людей можна формувати і територіальну оборону, і професійну контрактну армію, і поліцейські сили. Також чи отримаємо величезний і навчений мобілізаційний ресурс, необхідний для застосування у випадку значної ескалації російсько-української війни. Схожа модель, реалізована не тільки в позаблоковій Швейцарії, але й у країнах Балтії, що є членами НАТО і межують з країною-агресором.
Доцільність пріоритету довготермінових контрактів
В Указі Міністерству оборони України наказується розробити концепцію поступового переходу до формування Збройних Сил України на професійній основі, передбачивши:
збільшення термінів дії контрактів;
збільшення протягом 2023 року грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, які укладають довготермінові контракти, до рівня не менше трикратного розміру мінімальної заробітної плати;
формування системи спеціальної підготовки та перепідготовки військовослужбовців, які уклали довготермінові контракти.
На нашу думку, одразу пропонується сумнівний і дискримінаційний момент пріоритету бюджетного забезпечення для осіб, що укладають довготермінові контракти. Такий підхід дійсно сприятиме залученості мотивованих осіб, але зменшиться їхня кількість. До того ж Україна вже має досвід руху до виключно контрактної армії у 2005-13 роках, що призвів до плачевних результатів. Але навіть якщо посилювати фінансове забезпечення та інноваційний розвиток, існують певні межі розширення контрактної армії. До того ж, в умовах кризових подій під час ескалації бойових дій існує ризик оточення і знищення більшої частини армії, що залишить величезні території держави беззахисними. Не варто забувати і про потребу патріотичного виховання захисників, як і не можуть бути виключно фінансово зацікавленими.
Фінансовий аспект
Текст документа в частині підвищення грошового забезпечення дещо відрізняється від контексту виступу Президента в парламенті, і не містить чітких часових меж. Таким чином, заява Президента з трибуни про підвищення грошового забезпечення до рівня трикратного розміру мінімальної заробітної плати, якщо і відбудеться, то не «завтра» і навіть не в цьому році.
Отже, про що йдеться в Указі?
1) Якщо грошове забезпечення в цьому році і підвищать, то до рівня двох мінімальних зарплат у розмірі 13 тис. грн. (мінімальна зарплата на 1 січня 2022 – 6500 грн.). Про це йдеться в другому абзаці пункту 1.2.: — «внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
А в пункті першому йдеться саме про двократний розмір мінімальної зарплати: — «Кабінету Міністрів України вжити в установленому порядку заходів щодо забезпечення з 1 січня 2023 року мінімального розміру грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової військової служби) на рівні не менше двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року».
2) В пункті 2.1 Указу №36/2022 вже йдеться про трикратну мінімальну зарплату, але з 2023 року, з дивним формулюванням: — «збільшення протягом 2023 року грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, які укладають довготермінові контракти, до рівня не менше трикратного розміру мінімальної заробітної плати». Але чи торкнеться підвищення в 2023 році тих військовослужбовців, які вже проходять службу згідно вже укладених раніше контрактів? Питання відкрите.
Отже, з тексту Указу Президента можна зробити висновки, що мінімальне грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ в цьому році підвищиться до 13000, тобто на 3 тисячі, але не відомо з якого місяця. З 2023 року мінімальне грошове забезпечення має буде на рівні 21500 грн., так як згідно з бюджетною декларацією 2022-2024 років Міністерство фінансів пропонує на 01.01.2023 встановити мінімальну заробітну плату на рівні 7176 грн. Проте потребуємо додаткового роз’яснення, чи стосуватиметься це підвищення всіх військовослужбовців, чи тільки тих що укладатимуть довгострокові контракти – термін яких ще не відомий.
До того ж слід врахувати, що збільшення фінансування потребує перерозподілу бюджету, що в умовах потенційного дефіциту може або змусити відкласти пропоновані ініціативи, або скорочувати інші важливі програми. Особливо небезпечний варіант – підвищення оплати за рахунок скорочення кількості діючих військовослужбовців, що знівелює пропоноване Президентом (і необхідне) поетапне збільшення чисельності Збройних Сил України в період з 2022 по 2025 роки на 100 000 осіб.
Незрозумілі ініціативи
Незрозуміла до кінця суть згаданої в Указі зміни у кадровій політиці шляхом впровадження прозорої системи кар’єрного росту військовослужбовців Збройних Сил України, побудованої на рейтинговій оцінці. Конкретне оформлення цієї системи може дуже відрізнятись, тому потребуємо наступних актів Міністерства оборони.
Також незрозуміла згадана лише під час промови, а не в Указі ініціатива розгортання додаткових 20 бригад ЗСУ. Думаємо, мались на увазі бригади Сил територіальної оборони в кожному регіоні, оскільки множення діючих на постійній основі бригад недоцільне, з огляду на значний рівень недокомплектації.
У підсумку, ініціативи Президента загалом носять конструктивний характер і пропонують потрібні рішення для посилення рівня обороноздатності. Однак їхньому позитивному наповненню шкодить стратегічне бачення (перехід на контрактну армію), яке слід замінити на пріоритет формування гнучкої та ефективної всезагальної системи підготовки населення, в рамках якої зможуть належно реалізуватись окремі пропозиції.
Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат України VII скликання
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень”, кандидат політичних наук
Leave a Reply