Росія: хто заплатить за війну
Сьогодні ми спостерігаємо впевнений рух Росії до тривалої міжнародної ізоляції. Своїми агресивними діями московський уряд перетворює країну на аналог Північної Кореї – держави, відносини з якою будуть неприйнятними для більшості світу.
Втрати Росії за три тижні війни – величезні. 13 з половиною тисяч загиблих, більше 30 тисяч поранених – це більше за втрати в двох Чеченських війнах і наближається до рівня офіційних втрати всього СРСР у Афганській війні. Російська влада спочатку замовчувала втрати, однак тепер змушена їх визнавати. Про похорони десятків солдатів по кожному регіону пишуть місцеві ЗМІ. Звісно, більшість втрат приховується. Зокрема лише у Краснодарському краї офіційно оголошено загибель 15 військовослужбовців РФ.
Путін намагається посилати в Україну війська з національних республік і віддалених сільських районів, аби зберегти лояльність хоча б у столиці та головних містах. Цей мотив судомно намагається замаскувати пропаганда. Минулого тижня регіональні ЗМІ в Татарстані та Башкортостані посилено поширювали новини про загиблих з російськими прізвищами. До речі, аналогічна лінія помітна в Бурятії – у регіональних ЗМІ багато новин про похорони лейтенанта Ільї Сємьонова. Там же популярна новина вже про вісім загиблих в російсько-українській війні (звісно, преса називає це інакше). Але прізвища загиблих не розголошують.
Згадують про 40 поранених тільки з Бурятії. Більше того – на спеціальному круглому столі в Улан-Уде учасники прямо визнавали, що програють інформаційну війну на власній території. Мова не лише про інтернет-мережу. Вночі у місті були розкидані листівки зі зображеннями тіл загиблих. У ЗМІ потрапила заява місцевого провладного Комітету солдатських матерів. Вони закликають боротись з “ворожою пропагандою” та “телефонними аферистами”.
Вочевидь, бачимо спроби заспокоїти населення – мовляв, не лише башкир і татар посилають на війну. Бо таку проблему обговорюють башкирські націоналісти. Зокрема на телеграм-каналі “Тот самый из Башкорт” на підставі оприлюднених українською стороною прізвищ загиблих та полонених приходять до висновку, що більше 30% окупантів України – представники поневолених народів. Що вочевидь має два завдання – зменшити антивоєнні настрої населення, а також “виправити демографічну ситуацію”, зменшивши кількість молодих представників національних меншин.
Однак людських ресурсів критично не вистачає, і для продовження війни неминуче слід оголошувати мобілізацію. А це значить – війна прийде у кожне місто, кожне село, постукає похоронками у російські вікна. Навіть якщо станеться чудо і російська військова машина протягне ще кілька місяців, навіть низькоінтенсивні позиційні бої вздовж половини кордонів України вимагатимуть низку мобілізаційних хвиль. Тоталітарний режим продовжуватиме винищення власного населення на війні, збільшуючи градус мілітарної пропаганди. Її наростаючу динаміку ми спостерігали останні 20 років (включно з експлуатацією дітей та підлітків у так званих “юнарміях”).
Продовжується економічне падіння РФ. Нині багато іноземних компаній залишають російський ринок на знак засудження агресії проти України. Однак уже зараз санкції досягли такого розмаху, що практично унеможливлює діяльність бізнесу взагалі. Через відключення SWIFT, вихід Visa і MasterCard, в Росії надзвичайно складно отримувати готівковий дохід або виплачувати зарплатню. Російський уряд тільки погіршує ситуацію обмеженнями на операції з валютою, а також погрозами націоналізувати майно, в якому частка іноземців перевищує 25%.
Економічна блокада вже помітна у припортових містах, де відчувається дефіцит контейнерів для товарів через відмову постачання західних компаній. Це стало топ темою у регіональних ЗМІ Владивостока.
РФ починає спроби знайти альтернативні ринки для торгівлі в Азії та Латинській Америці. Але навіть при такому доступі російські товари не зможуть конкурувати. Особливо на фоні відсутності доступу до західних технологій. Економічне падіння в РФ посилює несприйняття панівного курсу всередині еліти.
Насправді, існує ще багато можливостей для розширення пакету санкцій. Наприклад, у сферах фінансів, енергетики і міжнародної торгівлі. Але навіть поточний рівень обмежень відкидає Росію на десятки років у минуле. Банальна втрата доступу до програмного забезпечення паралізує левову частку бізнесу. Якщо нічого не зміниться, економіка РФ багато десятиліть перебуватиме у хронічній кризі. Декілька поколінь росіян більше не побачать рівня життя зразка кінця 2021 р. Через глибоку пов’язаність Росії із зовнішнім світом, важкого удару зазнають усі без виключення галузі економіки, а для їхнього відновлення знадобиться довготривала переорієнтація на внутрішній і альтернативні ринки.
Приклади окремих галузей:
- Військово-промисловий комплекс. Виробництво військової техніки в Росії, від автомобілів до балістичних ракет, залежить від імпорту компонентів. Уже зараз росіяни не можуть розраховувати на запатентовані здебільшого американськими компаніями напівпровідники – основу високотехнологічної зброї. Крім того, Росія не зможе імпортувати телекомунікаційне обладнання, програмне забезпечення, лазери, космічні системи, установки для очищення нафти тощо.
- Продовольство і сільське господарство. Нині Росія на 40% залежить від імпорту зерен сільськогосподарських культур, зокрема, на 90% – картоплі. Це означає, що санкції спричинять нестачу продовольства в найближчі місяці. Звісно, за кілька років фермери адаптуються, але до того часу на росіян чекає дефіцит базових продуктів харчування і високі ціни.
- Освіта і наука. На заклик українського наукового товариства, безліч науковців по всьому світу підтримали обмеження проти Росії. Наразі вони стосуються закриття доступу до нових технологій, результатів наукових досліджень й інформаційної підтримки. Наприклад, для Росії закрили доступ до наукометричних баз даних і міжнародних грантових програм. Російські студенти не зможуть навчатися в європейських і американських вишах. Таким чином, російські освіта і наука будуть ізольовані й позбавлені можливості обміну знаннями.
Подібна доля чекає на медицину, енергетику та інші галузі. Як завжди у випадку з економічними санкціями, їхня дія проявляється після певного часового інтервалу. Першою вагомою точкою має стати державний дефолт Росії в середині квітня, якщо не раніше. Далі все розлетиться, як картковий будинок. Прогнозоване майбутнє – животіння, яке у перспективі 4-5 років найімовірніше завершиться повним хаосом і розпадом.
Путінський режим намагається заручитись допомогою Китаю, аби уникнути частини наслідків санкцій. Більше того, американські джерела говорять про звернення по військово-технічну допомогу до КНР, що є свідченням катастрофи російської армії в Україні. Однак Пекін теж бачить провал нібито другої за потужності армії світу. Він не зацікавлений втручатись і брати співвідповідальність за воєнні злочини. Так, Пекін допомагатиме обходити частину санкцій, повністю зав’язуючи російський ринок на себе. Але допомога в утриманні високотехнологічної сфери маймовірна. Як доводить практика останніх десятиліть китайської економічної експансії в державах Африки та Латинської Америки, їх пріоритет – пошук дешевих ресурсів та встановлення контролю над економікою в обмін на кредити. У російському випадку найбільш ймовірний алгоритм – обмін дешевих природних ресурсів (що неминуче в умовах відсутності конкуренції – крім Китаю майже не буде покупців) на побутові товари та асортимент більш технологічної продукції (лише не західного, а китайського рівня). По суті це доля сировинної колонії Китаю. А це тягне за собою і політичні втрати – насамперед домінування КНР в Центральній Азії.
Ослаблення Росії, що знищує найбільш боєздатні угрупування та сучасну техніку в Україні, помітне всім сусідам. Це змушені визнавати навіть пропутінські аналітики. Вистачило кількох заяв з боку японських урядовців, зокрема прем’єр-міністра Фуміо Кісіди щодо приналежності південних Курильських островів (Шикотан, Кунашир, Ітуруп та Хабомаї), як воєнні пропагандисти розкричались – мовляв, на носі загроза ядерної війни. Цікаво, що навіть вже пропагандивний портал Topcor.ru визнає – найбільш боєздатна частина московської армії у 200 тисяч зосереджена на українському фронті. Відтак Далекий Схід з Сибіром фактично оголені. А поодинокі кораблі та підводні човни не здатні протистояти японській авіації та Морським силам самооборони. Тому “експерти” бачать лише два виходи – або змиритись з ймовірною втратою територій до моменту стабілізації на західному фронті, або завдати ядерний масований удар по японських островах. Ситуація промовиста. І це лише заяви, не було ще жодних помітних воєнно-організаційних рухів.
Також дефіцит воєнних ресурсів сковує контингенти, розсіяні від Сирії і Лівії до Судану, Центральноафриканської Республіки та Малі. У перспективі кількох місяців росіян витискатимуть, з переорієнтацію союзників Кремля в нових умовах. Уже зараз інтенсифікувались переговори між США та Іраном, що дозволять викинути на ринок обсяги нафти, відповідні до розмірів половини російського експорту. Також за участі Туреччини можливо повністю переформатувати ситуацію в Сирії, витіснивши контингент РФ, позбавлений логістичного забезпечення після перекриття проток Босфору та Дарданел. Перевзуваються в повітрі венесуельський режим Ніколаса Мадуро та східнолівійські сили генерала Хафтара. Таким чином, незабаром в зоні впливу Москви залишаться лише Білорусь та Вірменія (остання – ненадовго),
Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ Українські студії стратегічних досліджень, кандидат політичних наук
Олександр Чупак, експерт Недержавного аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”
Война не за планом (Рус.): https://ussd.org.ua/2022/03/16/vojna-ne-za-planom/
Leave a Reply