Найбільших втрат у російській армії під час війни проти України зазнають переважно представники поневолених росією народів — мешканці економічно відсталих, депресивних регіонів рф.
— Вибивають мешканців тих регіонів, які є потенційно небезпечними, — так схарактеризував політику рашистів директор аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень” Юрій Сиротюк під час роботи круглого столу «Російсько-українська війна в контексті конфліктів світу».
Справді, добре освічені й відносно заможні мешканці кількох великих міст росії на кшалт москви чи санкт-петербурга переважно є етнічними росіянами. Вони продовжують робити вигляд, що жодної війни проти України рф не веде. «Специальная военная операція» йде для них за планом, бо на війні гинуть не вони, а представники поневолених москвою народів — бурятів, дагестанців, тувинців та багатьох інших.
Україна, захищаючи себе від російської агресії, об’єктивно воює також і за свободу поневолених народів росії. І всіляко доносити до них цю думку — важливе завдання України на інформаційному фронті.
— І тут ми, українська держава, недопрацьовуємо. Бо під час Другої світової війни, наприклад, коли війна перенеслась на територію України, Українська повстанська армія мовою всіх поневолених народів зробила звернення, — зауважив Юрій Сиротюк.
Це вкрай важливе зауваження, в якому експерт згадав про Конференцію поневолених народів Східної Європи та Азії, яка відбулась 21–22 листопада 1943 року в районі сіл Будераж, Ілляшівка та Батьківці на Рівненщині. Тоді на заході змогли зібратися 39 делегатів, які представили 13 «поневолених радянською імперією», зокрема 6 грузинів, 6 азербайджанців, 5 узбеків, 4 вірменина, 4 татарина, 2 білоруси, 2 осетини, казах, черкес, кабардинець, чуваш і 5 українців.
У Постанові та Відозві учасники Конференції поневолених народів заявили про необхідність «створення спільного комітету народів Східної Європи і Азії, який буде координувати всі національно-революційні сили цих народів, виробить єдину лінію боротьби зі спільним ворогом, єдину тактику боротьби та у відповідний момент кине клич до одночасного повстання всіх поневолених народів».
Практичне втілення настанов цих документів у життя було непростим, однак їхнє символічне значення важко переоцінити. Це була заява великої військово-політичної ваги, покликана підірвати монополію москви як політичного гравця на полі Східної Європи.
Важливо зауважити, що Конференція поневолених народів 1943 року була вже не першою спробою українців виступити об’єднати уярмлені москвою нації для спільної боротьби проти імперської політики росії. Вже у вересні 1917 року на хвилі Української національно-демократичної революції відбувся З’їзд поневолених народів Росії, скликаний у Києві з ініціативи Української Центральної Ради.
На з’їзді були присутні 92 делегати від латишів, литовців, естонців, поляків, євреїв, білорусів, молдован, бурятів, татар, кримських татар, грузинів, українців і донських козаків, а також низки організацій та об’єднань. У постанові «Про федеративний устрій Російської держави» з’їзд запропонував своє бачення майбутнього облаштування росії як правдиво федеративної держави із якнайширшими правами суб’єктів федерації.
— Ми повинні перейти цей бар’єр і теж звернутися до поневолених росією народів, що Україна буде допомагати їм боротися за їхнє право святе бути незалежними, — наголосив експерт.
Незрідка спроби Центральної Ради, а почасти й УПА, організувати антирашистську коаліцію поневолених народів проти імперської москви розцінюють не надто позитивно. Критики визначають ці дії як безперспективне месіянство, непосильне, і тому, зрештою, шкідливе для України. Буцімто українці мали би вирішувати свої власні проблеми і виборювати власну незалежність, а не звалювати на себе тягар відповідальності за всі поневолені народи заразом.
Україні справді непросто поборювати імперську росію самотужки. Однак у разі об’єднання багатьох поневолених народів баланс сил може суттєво змінитися. Вже навіть пасивна протидія з їхнього боку послабить росію, бо вона не зможе використовувати їх як ресурс. Ще сильнішим ударом по імперській політиці москви стане активна спільна боротьба уярмлених націй проти рашизму.
— Тому зараз ключове завдання перевести війну на територію противника — створити радіо татарською мовою, коли ми будемо говорити з ними їхньою мовою. І казати, що в нас [з росією] кардинально протилежні цілі: росія хоче всіх завоювати і всіх зробити «русскімі», а ми хочемо щоб усі залишалися собою. В кого привабливіша пропозиція? — риторично запитав Юрій Сиротюк.
Отже, з військово-політичної точки зору, вважає експерт, Україна має суттєво активізувати зусилля в боротьбі за свідомість поневолених москвою народів.
17 червня 2022 року у прес-центрі Міністерства оборони «Армія інформ» Недержавний аналітичний центр “Українські студії стратегічних досліджень” провів круглий стіл на тему “Російсько-українська війна в контексті конфліктів світу”.
Цитовано з АрміяInform
Leave a Reply