Гаряча стадія економічної війни: що нам потрібно робити для перемоги?

Темою, яка після обговорення воєнного фронту найчастіше торкається кожного з нас є економічна. НАЦ «Українські студії стратегічних досліджень» 15 вересня провів дискусію “Гаряча стадія економічної війни: що нам потрібно робити для перемоги?”

Під час обговорення експерти торкнулися ще одного фронту війни – протистояння економічних систем, адже переможе той, хто втримає контроль над національним господарством, поставивши його на службу  воєнної доцільності.

• Вивчаючи окремі аспекти даного питання експерти зупинилися на ряді питань:
• Який стан російської економіки і як впливають на неї санкції?
• Які є глобальні економічні наслідки російсько-української війни?
• Що, врешті, чекає українську економіку?

Юрій Сиротюк, директор НАЦ “УССД”, солдат-гранатометник 5 окремого штурмового полку, розпочав дискусію з порівняння України і французької армії часів Наполеона, коли держава в умовах міжнародної ізоляції перелаштувала економіку на воєнні рейки.

«Наша війна дуже асиметрична. На початку війни проти ресурсів російської імперії, як говорили всі міжнародні розвідки, в України не було жодних шансів. Але зараз ми маємо абсолютні шанси звільнити територію і виграти цю війну, а країна яка мала стовідсоткові шанси, в рази більше грошей і війська сьогодні котиться до поразки», – зауважив він.

Треба побудувати економіку так, щоб та пасіонарна частина нації,  яка не дала державі впасти в результаті економічних реформ мають стати основою держави.

Андрій Мохник, народний депутат України VII скликання, міністр екології та природних ресурсів України у 2014 році вважає, що наша війна – на довгий термін і ми маємо розрахувати сили аби дійти до фінішу. Україна має мати не лише стратегію на війну, але й на майбутні перетворення. Багато процесів можуть зупинити перемогу, як після Революції гідності. Багато ініціатив спрямованих проти дрібного бізнесу, не створюють передумов для створення нових підприємств.

 Але й у москви великі проблеми. Вони приховують дані, закрили  доступ до статистики бюджету – це щодо ефективності санкцій. Зокрема від 30 до 50 % впав податок на додану вартість. І що дуже добре – страждає середній клас. Навіть ВПК дуже серйозно вичерпав ресурси змушені купувати в КНДР мільйони боєприпасів.

Олександр Краєв, директор Програми “Північна Америка” Ради зовнішньої політики “Українська призма” виходячи з перспектив і завдань, які перед нами стоять, відмітив, що нам потрібна більш гнучка, адаптивна економіка.

Також для міжнародних структур стало очевидно, що з росіянами справу мати не можна, адже це не вигідно і небезпечно. Він зауважив, що ми стоїмо на порозі формування нової економічної системи і Україна має зайняти тут свою нішу.

Важливим звучить питання, що має формувати українську економіку, як ми маємо розподіляти бюджет. Експерт дає відповідь  – «Велика частина має бути спрямована на нашу стабільність, а це – ЗСУ, розвиток ВПК можливість утримати московську загрозу. Росія не відмовиться від бажання знищити Україну, це виходить з структури їх цивілізаційної моделі. Наша безпека європейська безпека залежить від перемоги. І якщо не виконаємо це завдання, то наші інші потуги економічні будуть беззмістовними.

Залишається проблема демографічних втрат. На щастя, більшість мобілізаційного потенціалу, чоловіків залишилось в Україні. Ми очевидно ведемо війну більш сучасного тип, іншого покоління мислення. Це дозволяє уникати таких великих втрат і застосування техніки й особового складу, як в окупанта. Війна рухається повільно, але в бік більшої технологічності (як приклад війна в Азербайджані). До того ж багато опитувань показують, що більша частина цих людей хоче повертатись, і втрати будуть після перемоги компенсовані після  кількох років. Але є і міжнародний досвід – формат Ізраїлю передусім (малий мобілізаційний потенціал), де була введена масова військова підготовка. Або ми можемо потрохи розширювати можливість залучення спеціалістів різних фахів для захисту держави.

Юрій Олійник, керівник дослідницьких програм НАЦ “УССД”, кандидат політичних наук наголошує на перебудові сходу та півдня, де знищена база ресурного олігархату, що опирався на вивіз вугілля Донбасу та металу Придністров’я.

Експерт вважає, що пік санкцій наступить до кінця 2023 року, а на енергоносії насправді з січня наступного року.

По суті московія впливова лише на ринку енергоносіїв, по чому має вдарити відкриття нових транзитних шляхів з Центральної Азії до Європи і обмеження антиіранських санкцій (чим пояснюється доволі мала підтримка москви Тегераном).

Країни Африки (де росія та Україна конкурують за ринок продовольства) наприклад займають невелику долю у світовій економіці, але вагому частку в ООН та інших організаціях, що зумовлює особливу увагу до них.

Олександр Чупак, експерт НАЦ “УССД”, випускник Селкірк коледжу (Канада) виділив кілька груп санкцій:

• Імпортні (нафта, газ)
• Експортні (напівпровідники, компоненти, найефективніші)
• Фінансові (SWIFT, центральний банк, резерви)
• Символічні (олігархи, спорт, найбільшепишуть)

Він відмітив, що Росія сильно страждає через виключення з глобальної економіки, зокрема Тайвань не постачає напівпровідники.  У 2022 падіння ВВП оцінюють в 6-8%. Мало сумнівів у тому, що московська статистика є неправдивою. Наростає стагнація через переривання зв’язків із зовнішнім світом, яку не зможе компенсувати росія через зближення з Китаєм чи Індією. Окрім того кілька місяців тому (15 липня) був ухвалений сьомий пакет санкцій, яким ЄС зобов’язався відмовитися від більшості рос нафти.

Водночас Україна не понвістю застосовує жорсткі санкції проти росії. За даними State Watch, 241 рос компанія потрапила під українські санкції, з них 236 – навчальні заклади. Осіб – 298, тоді як від ЄС/США – близько 1500.

Експерт підсумовує, що з одного боку, не відбувається конверсії промисловості і така  українська політика забезпечує спокій економічних суб’єктів. З іншого, армія недоотримує кошти.