Коментар Юрія Олійника, кандидата політичних наук, керівника дослідницьких програм НАЦ “Українські студії стратегічних досліджень”
Днями в Індії готується вагома подія світового значення – щорічна зустріч країн Великої Двадцятки, 20 держав та окремо Європейського Союзу, що складають до 90 % світового валового національного продукту та близько двох третин населення. Саміт запланований на 9-10 вересня.
Як пам’ятаємо, минулорічна зустріч в листопаді в Індонезії була характерна дистанційною участю Зеленського, та відсутністю путіна (замість нього віддувався Лавров). Натомість цього року ми бачили трохи негативні тенденції – Індія чекала росію, та не запросила Україну. Але врешті путін, як і передбачалось, нікуди не поїхав. Бо хоча Індія і не ратифікувала Римський статут Міжнародного суду, але зараз покидати рф небезпечно для автократа. До того ж, представники західного блоку (Великої сімки) наголосили, що проігнорують захід, якщо там буде лідер держави-агресора. Отож, знову поїде Сєргєй Лавров. Якому навіть не по статусу про щось серйозне домовлятись з лідерами держав у кулуарах.
Та головним скандалом саміту стала відмова приїхати лідера держави, що претендує на лідерство у новому біполярному світі – Китаю. Сі Цзіньпін не став їхати, пославши замість себе прем’єр-міністра КНР Лі Цяня. Це символічний жест – можна було хоча б підключитись по відеозв’язку. Ймовірні причини – охолодження відносин з Індією в контексті територіальних суперечок в Гімалаях (де серед іншого Пекін претендує на більшу частину цілого індійського штату Аруначал-Прадеш), а також прозахідних жестів Нью-Делі щодо військової співпраці з США, Однак американський фактор не варто перебільшувати – все таки прем‘єр-міністр Нарендра Моді й далі грає в нейтралітет,споживаючи зиски від дешевої купівлі московської нафти.
Зниження рівня присутності Китаю – понижає і значення форуму. Можливо тому організатори і взялись до проривних жестів. За даними Bloomberg, учасники саміту попередньо погодили запрошення якості постійного члена Африканського союзу. З чисто юридичного погляду, тут нічого нового – у G 20 поряд з окремими державами вже входить окрема делегація Європейського Союзу. Але Африканський Союз – це ще дуже аморфна організація, яку не можна за впливом порівнювати. Однак у перспективі – це визнання значення Африканського континенту, з перспективами зростання економіки. Більше того – цю ініціативу просуває Нарендра Моді, що може посилити імідж Індії, розширивши базу для торгівельної та політичної присутності. А значить і здатності конкурувати з іншими полюсами впливу в Африці, зокрема Китаєм. А оскільки найбільш розвинуті держави континенту виходять до Індійського океану – проглядається і стратегічне забезпечення індійського програми домінування в цій акваторії.
Чи буде остаточно схвалене розширення G20 – побачимо на форумі. Але вже до початку бачимо структуризацію боротьби за вплив у регіонах Глобального Півдня. Що створюватиме додаткові можливості і для української дипломатії.
Leave a Reply