Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував керівник дослідницьких програм аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, кандидат політ. наук Юрій Олійник. Тенденції російсько-української війни та напруга на Південному Кавказі, перетурбації на Близькому Сході та криза в Південній Африці, скандал Pegasus – в місячному огляді.
Україно-російська війна
Великим ударом по позиціях України став компроміс США і Німеччини щодо можливості добудови газопотоку “Північний потік-2”. Попри висловлені гарантії для Києва, насправді російське лобі в Німеччині змогло утвердити свій інтерес, що демонструє другорядність проблем україно-російської війни для європейських політиків.
На цьому фоні безрезультативною слід оцінювати зустріч канцлера Ангели Меркель та Володимира Зеленського 12 липня, де Меркель укотре підтримувала впровадження “формули Штайнмайєра” в українське законодавство.
Водночас відбувається посилення Росії на північному напрямку, де особливих масштабів набуває підготовка до спільних із Білоруссю навчань Захід-2021, що можуть бути використані для пришвидшеного згортання залишків білоруського суверенітету.
В умовах описаних загроз варто обережно оцінити кадрові перестановки у спецслужбах (призначення голів Служби зовнішньої розвідки, начальника Генерального штабу, низки заступників голови СБУ) – попри можливі загрози окремих осіб, Президенту необхідно посилити підконтрольність загрозливих напрямків, що довгий час були частково підконтрольні окремим політичним гравцям.
Напруга на південному Кавказі
На кордоні Вірменії та Азербайджану у районі Сотка – Верин Шоржа в ніч на 28 липня сталися нові сутички, в яких сторони звинуватили одна одну. Внаслідок бойових дій загинули троє військових із вірменського боку. Подібні сутички стали регулярними з початку травня, супроводжуючись зміною лінії розмежування в кількакілометровому масштабі (нагадаємо – тоді офіційний Єреван звертався по допомогу до ОДКБ, не отримавши очікуваної відповіді. Таким чином, ситуація в регіоні залишається складною, і потребує чіткіших миротворчих ініціатив з боку учасників конфлікту.
Молдовські вибори
Ситуація у сусідній країні демонструє посилення проєвропейських сил – на парламентських виборах 11 липня перемагає блок Майї Санду “Дія і солідарність”, що набирає 52%, з можливістю формувати монокоаліцію. Прогнозуємо спробу Росії переграти ситуацію, в тому числі через інструментарій дестабілізації через Придністров’я.
Скандал Pegasus
Розгортається глобальний скандал щодо можливого шпигування за близько 50 тисячами осіб за допомогою програм для смартфону, які розробляла ізраїльська корпорація NSO Group. Програма Pegasus дозволяє отримувати доступ до SMS-повідомлень, фото, електронних листів та дзвінків на уражених пристроях Android та iPhone. Більшість потенційних жертв проживає у 10 країнах – серед них Азербайджан, Бахрейн, Угорщина, Індія, Казахстан, Мексика, Марокко, Руанда, Саудівська Аравія та ОАЕ. Зокрема журналісти доводять можливість стеження за оточенням убитого саудівськими спецслужбами опозиційного журналіста Джамаля Хашоргі.
Тенденції на Близькому Сході
25 липня в Тунісі відбувається військовий переворот – Президент Каїса Саїд відправив у відставку прем’єр-міністра країни Хішама аль-Мешіші і заморозив роботу парламенту. Події викликані економічною кризою та регулярними протестами, викликаними заморозкою туристичної галузі внаслідок пандемії. Розгортання нестабільності несе ризики взаємопроникнення з сусіднім лівійським конфліктом та Алжиром, де зростає вплив ісламістських партій після червневих виборів до парламенту. Об’єднання точок нестабільності може потягнути за собою спалах в усьому південному Середземномор’ї.
Водночас вчергове розгортаються протести в Ірані. Тепер вони сконцентровані в прикордонній з Іраком провінції Хузистані (переважно арабомовне населення і більшість покладів іранської нафти). Населення невдоволене зростанням проблем у доступі до питної води.
Неспокійно і на східних кордонах Ірану, де навколишні держави побоюються потенційної агресії Талібану, що демонструє безальтернативну перевагу в умовах евакуації контингенту НАТО з Афганістану.
Напруга в Південній Африці
У Південно-Африканській Республіці вже кілька тижнів тривають масові протести рівня, небаченого з 1994 року, коли впав апартеїд. Вони почалися з арешту колишнього президента Джейкоба Зуми, якого звинувачують у масштабній корупції, хоча півтора року ув’язнення він одержав за неповагу до суду. Викликає повагу, що Зума не став втікати закордон, а відкрито приїхав до тюрми.
Після цього почалися протести його прихильників (переважно люмпенізованого електорату), переважно в провінції Квазулу-Натал і довколишніх районах (де компактно проживає етнос зулу, яких представляє Зума). Загинуло 337 людей, сотні затримано. Протестувальники перекривають дороги та блокують маршрути до Йоганезбургу – економічного серця країни. Тривають грабежі та вуличні сутички. Матеріальні збитки оцінюються урядом у близько 3,4 мільярдів доларів. Влада змушена сконцентрувати для придушення виступів 25 тисяч військ.
Президент Сіріл Рамафоса заявив, що хвиля вуличного насильства була спланована заздалегідь опозиційними силами та ворогами країни. Однак за протестами стоять суттєві економічні проблеми, що поглиблюються останні 10 років. Стагнація та зростання нерівності провокують піддатливість до популістських рішень. Зокрема вимог перерозподілу земельного фонду з експропріацією білих фермерів, що провокуватиме конфлікт на расовому ґрунті та повторення “успіху” Зімбабве. Діючий президент Сіріл Рамафоса хоча спекулював темою на виборах, але відклав її. Цю нішу займають “Борці за економічну свободу” Джуліуса Малеми, що сповідують ідеологію ленінізму. Та ще більш небезпечним буде наростання суперечностей між етнічними групами банту – зулу, коса (що зберігають панівний вплив у владі), тсвана. А передусім спалахнуть напружені відносини між корінними жителями і заробітчанами з інших африканських держав, насамперед Нігерії.
Та нестабільність у ПАР може вдарити по російському впливу. Вже два десятиліття обговорюється ідея альянсу БРІКС (Бразилії, Індії, Китаю, РФ та ПАР). Ідея мертвонароджена зараз – у Бразилії президент Жаїр Болсонару веде проамериканську політику (хоча в поганих відносинах із демократичною адміністрацією Байдена), а між Індією та Китаєм наростає напруга в Гімалаях. Тим часом Преторія залишається важливим форпостом московського впливу, на рівні з військовою присутністю в ЦАР чи Лівії. У південній Африці присутня м’яка сила Москви – но провладний Африканський національний конгрес послідовно дружить із Москвою, що підтримувала його ще в часи апартеїду. Та й зараз на виборах 2019 року лише допомога російських політтехнологів допомогла набрати більше 50 % голосів.
Таким чином, саме в ПАР звична для Росії стратегія хаотизації дасть не дивіденди, а втрату значного дієздатного союзника, що здатен впливати на південь та центр континенту (зокрема через механізми військово-економічного альянсу SADC – Спільноти розвитку Південної Африки). Однак для збереження стабільності потрібні досить радикальні реформи для відновлення економіки та врівноваження напруги у суспільстві. Чого правлячий уже 27 років АНК, вочевидь, нездатен зробити.
Але затримка буде й далі розхитувати південноафриканське суспільство. А крах цієї держави до рівня failed state спровокує хаотизацію в сусідніх Анголі та Зімбабве (що теж великі російські друзі), а у Мозамбіку ускладнить ситуацію з активністю ісламістів. Тобто захитатись може весь регіон.
Юрій Олійник, кандидат політ. наук,керівник дослідницьких програм НАЦ УССД
Leave a Reply