Виступ Олександра Чупака, експерта Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень» під час онлайн-дискусії: «Крихка імперія та постросійський простір» (09.08.2022).
Слабке місце ворога
Від лютого 2014 року, протягом усього періоду російсько-української війни, тема економічного впливу на агресора перебувала у центрі медійно-політичного порядку денного. Після початку повномасштабного етапу стало очевидно, що економіка є слабким місцем московії.
Однак йдеться не тільки про руйнівну дію санкцій. Господарство московії має безліч внутрішніх проблем, найбільша серед яких – його нездорова структура, розбалансованість і нерівномірність розподілу національного багатства. Як ми побачимо нижче, це тісно пов’язано з етнонаціональним чинником.
Росія – найбільша за територією країна світу, що складається з 21 республіки, 46 областей, та інші територіальні одиниці, в межах яких перебуває безліч поневолених націй. Економічний розвиток різних суб’єктів агресора максимально нерівномірний. У ньому прослідковується загальний шаблон у вигляді “бідніша північ – багатший південь, бідніший схід – багатший захід”. Згодом ми розглянемо, як ці сторони світу економічно співвідносяться.
Серцем московського господарства є природні ресурси, а логістичні шляхи – кровоносними судинами. Однак розміри території зумовлюють неприємну проблему: нерівномірний розподіл населення. Північним і східним регіонам бракує людських ресурсів, у них є постійна проблема відтоку кадрів, відбувається швидке старіння популяції. Іншими негараздами є погана транспортна інфраструктура, жахливий клімат, неефективність державних органів.
Поглиблення нерівності
Після розвалу совєцької імперії, різні частини московії пішли різними шляхами економічного розвитку. Наприклад, Москва і навколо неї – вільна ринкова економіка. Нижній Новгород та інші західні області – модель приватизації за участі західного бізнесу. Центральні регіони – модель поступових болісних реформ. Східні – орієнтація на вивіз природних ресурсів.
У 2020 році 72% федеральних суб’єктів московії були бідніші за середній рівень багатства по країні. Згідно з дослідженням, яке здійснили китайські науковці, за рівнем економічного розвитку регіони можна поділити на 5 класів.
- Перший – Місто Москва.
- Другий – Московська, Тюменська області, місто Санкт-Петербург.
- Третій – Краснодарський і Красноярський краї, Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи, республіки Татарстан і Башкортостан, Свердловська і Ростовська області.
- Четвертий – Самарська, Челябінська, Новосибірська і понад 20 інших областей.
- П’ятий – інші регіони, зокрема, далекий схід.
Найцікавіше – відношення кількості федеральних суб’єктів у цих класах до їхньої загальної суми: 1.2%, 3.6%, 9.6%, 25.3% та 60.3% відповідно. Тобто перші три класи, де живуть переважно расові московити, мають частку менше 15% від загалу. Понад 85% суб’єктів федерації московії, населені здебільшого пригнобленими націями, належать до двох економічно відсталих класів.
Цікавий факт: понад третина російського валового внутрішнього продукту та економічних активів зосереджені на території Москви, Санкт-Петербурга, Московської і Тюменської областей. Тюменська область – це найбільший виробник нафти і газу.
Економічний розвиток південної частини росії переважає північну, адже для останньої характерний поганий клімат, неродючі грунти, болота, іноді землетруси. Більшість великих міст складно проходять процес промислової модернізації. Багато з них за останні десятиліття знелюдніли, перетворившись на міста-привиди.
Щодо вісі захід-схід, тут очевидна перевага в західної частини, що є центром господарської системи агресора. Центральні й північно-західні федеральні одиниці стали економічними центрами ще в часи СССР. Вони мають високу густоту населення, різноманітну промисловість, науково-технічну базу, кращі дороги. А ось розвиток східних теренів росії досі зумовлений переважно міркуваннями викачування природних ресурсів.
Життя поневолених націй тільки гіршатиме
Втім, чинний санкційний режим безумовно вноситиме зміни в економічну структуру регіонів. Зараз в росії виникла потреба спрямовувати величезні бюджетні кошти на потреби армії. Через заморожені активи центрального банку, експортно-імпортні обмеження, проблеми з логістикою московський уряд втратив велику частку раніше доступних фінансових ресурсів. У такому разі, очевидним рішенням є переорієнтація внутрішніх бюджетних потоків, зокрема, скасування субсидій на розвиток відсталих регіонів – там, де проживають поневолені народи.
У довгостроковому періоді російська економіка приречена на болісне скорочення. Можливо, ті, хто погано жив раніше, і не відчують суттєвої різниці. Але зараз вони повинні усвідомити, що війна проти України забирає будь-яку надію на покращення ситуації навіть для їхніх дітей та онуків. Наведені мною раніше цифри настільки промовисті, що просто повинні бути інструментом переконування поневолених народів до активних дій проти Москви.
Сама Україна має бути для них прикладом: свого часу ми вибороли самостійність, всупереч усьому розбудували чудову країну, і успішно захищаємося проти смертоносного ворога. Для них цей шлях вже зараз є цілком реальним.
Leave a Reply