В російській федерації у кінці березня 2023 року оприлюднили нову Концепцію зовнішньої політики, затверджену указом путіна [указ № 229 від 31.03.2023]. Документ очевидно несе декларативний характер, з майже повним ігноруванням навколишніх реалій (Україна згадується лише один раз, кілька разів НАТО, а більше десяти – співпраця з державами Африки, менше Китаю та інших регіонів). Також очевидне нормативне врегулювання так званого “повороту на схід” – по факту освоєння ролі китайського васала, що наводить порядок в окремих зонах впливу КНР.
Але на фоні пропагандивної риторики помітні окремі нюанси, на які варто звернути увагу.
Зокрема згадано про випробування на міцність системи міжнародних цінностей, яка не була узгоджена з усіма гравцями [ст. 4]. Це пряма претензія на зміну не лише правил гри, але й засадничих цінностей. Далі як приклад однією з глобальних проблем наводиться використання сили для порушення міжнародного права, що звинувачує саму рф [ст. 5].
В пункті 13 [ст. 6] країни Заходу звинувачуються у розв’язанні нової гібридної війни через загрози з боку рф для їхньої гегемонії. Буквально цитуючи “США та їхні сателіти використали застосовані російською федерацією заходи з захисту своїх життєво важливих інтересів на українському напрямку як причину для загострення багаторічної антиросійської політики”. Цікаво, що тут визнається реактивність дій Заходу на агресію рф, що може стати готовим доказом у майбутніх міжнародних трибуналах.
Одним з завдань заявлено посилення представництва рф у Світовому океані, що поряд з активним проговоренням африканської теми може свідчити на користь намірів таки завершити будівництво військових баз, насамперед на Червоному морі (в підконтрольному Судані) та в інших регіонах [ст. 8].
Кілька окремих завдань присвячено посиленню позицій російської мови в гуманітарному світовому просторі, а також просуванню російського погляду в інформаційному просторі.
Серед альянсів, на розвиток яких сподівається рф, вказані ООН (позиції якої слід укріпити – вочевидь з огляду на вагому долю нейтралів та прокитайсько-російських країн), ШОС, БРІКС, СНД, ОДКБ, Євразійський економічний союз. Це звичний з 2000-го року список. Але тепер сюди включений РІК (росія-Індія-Китай) – майбутні формат трикутника, про перспективи якого останні кілька років посилено твердить росіянка дипломатія. Що як і у випадку БРІКС протирічить реаліям китайсько-індійської напруги.
Примітне уникнення згадок про Республіку Білорусь. Натомість кілька разів згадується так звана “Союзна держава”, що може свідчить про плани остаточно позбавити Мінськ рудиментів суверенітету.
У документі зафіксовано і недавні напрацювання пропаганди – зокрема одним з пріоритетів поставлено запобігання поширенню засобів біологічної зброї у суміжних з рф державах.
Проявляється тиск санкцій – одним з пріоритетів відзначено зниження залежності російської економіки від дій “недружніх” держав та розвиток непідконтрольних останнім платіжних систем, а також протидія регуляції доступу рф до світових ринків. Це поєднується із “прагматичною співпрацею з діловими колами недружніх держав”.
Слабкі перспективи отримання вимірюваних результатів змушують більше акцентувати на гуманітарниму факторі, зокрема протидії так званій “фальсифікації історії” в контексті протистоянні “кольоровим революціям”.
Висловлені принципи були озвучені під час промови путіна 5 квітня 2023 р. на прийомі вірчих грамот від іноземних дипломатів, в тому числі від нового посла США в москві – Лін Трейсі. Під час промови путін традиційно звинуватив Вашинтон у нібито підтримці “перевороту в Києві”, що став причиною “української кризи” (як називає влада рф агресію проти суверенної держави). Також порцію звинувачень був змушений слухати представник Європейського Союзу, який звинувачено у ініціації геополітичного протистояння з рф. Доволі образливо виглядало і одночасне прийняття грамот від посла США і Абхазії, яку майже ніхто в світі не визнає незалежною державою.
Натомість досить багато уваги приділено африканським державам, зокрема новому послу Гвінеї. путін побажав цій державі “швидкої стабілізації в конституційному руслі” з огляду на перехідний режим після військового перевороту 2021 року, коли був усунутий від влади проросійський президент Альфа Конде.
Але подією дня стали зовсім інші зустрічі. А саме – поїздка французького президента Макрона до Пекіна, в контексті якої представник КНР при ЄС заявив про чітку підтримку територіальної цілісності України влкючно з Кримом. Це можна розглядати як дипломатичну ГРУ в невтручання, але швидше за все китаю поки що надто витратно відкрито ставаити на бік москви. Зрозуміло, що в цьому контексті позиції москви у світі лише зменшуються, попри великі амбіції, що проявляються у виступах і документах
Підсумовуючи, виступи російських лідерів та програмові документи відстають від швидких змін реального місця рф і все більше представляють пропагандивну, а не програмову цінність. Однак окреслені пріоритети, вочевидь, будуть на досяжному рівні дотримуватись, і їх слід враховувати у протидії планам кремля.
Юрій Олійник, кандидат політичних наук, керівник дослідницьких програм Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень»
Leave a Reply