Пропонуємо огляд актуальних подій у світі, що його підготував експерт аналітичного центру “Українські студії стратегічних досліджень”, кандидат політ. наук Юрій Олійник. Напруга у Ірані та конфлікт в Ефіопії, франко-греко-турецьке протистояння на Східному Середземномор’ї,перспективи вступу Грузії до НАТО та позиції України, вибори у США та Молдові – у місячному огляді.
Російсько-українська війна
Уздовж лінії зіткнення на Донбасі посилена кількість обстрілів – зокрема біля Авдіївки та Опитного. Плани всеосяжного перемир’я залишаються нереалізованими, що демонструє і бездієвість Тристоронньої переговорної групи у Мінську.
Тим часом у Франції Сенат (верхня палата) проголосував за резолюцію про визнання Нагірного Карабаху. Поки що це лише заклик до власного уряду, без законодавчої сили. Однак сам факт, що під тиском вірменської діаспори та ісламофобської (кажучи по правді) політики Макрона абсолютна більшість Сенату йде на порушення принципів територіальної цілісності – небезпечний дзвінок. Це вже не окремий виняток, яким було Косово. В резолюції по суті Азербайджан, що визволяє власні міжнародно визнані території, називається агресором.
Звісно до визнання ДНР і ЛНР далеко. Але початок покладено. Макрон і далі концентруватиметься на боротьбі з ісламізмом (не тільки у себе вдома, а й у мусульманських державах Західної Африки), налагоджуючи на цій платформі співпрацю з Путіним. Ще одне підтвердження, що Нормандський формат – то пастка, засідання Путіна і європейських партнерів Москви, які все менше маскуються (принаймні у Парижі).
Водночас значних успіхів досягає Грузія – у НАТО досягнуто згоди щодо надання цій країні Плану дій щодо членства в НАТО. Таким чином, позиції РФ на Південному Кавказі продовжують слабшати.
Іранська криза
27 листопада у Абсарді (поблизу Тегерана) було вбито фізика Мохсена Фахрізаде – головного координатора ядерної програми країни. Влада Ірану звинуватила у теракті США та Ізраїль. У іранському парламенті обговорюється остаточний вихід з ядерної угоди 2015 року.
На початку 2021 року наростає ймовірність обмеженого гарячого конфлікту, як реакції з боку Ізраїлю та Саудівської Аравії на пришвидшення ядерної програми Ірану. Нова адміністрація Білого дому буде вимушено втягнена, хоча й намагатиметься повернутися до переговорів із реанімації ядерної угоди Обами 2015 року.
Криза в Східному Середземномор’ї
Продовжує наростати напруга між Туреччиною та неформальним союзом Греції і Франції. Відбувся візит Ердогана до Північного Кіпру, де останній порушив питання можливого визнання цього утворення. У відповідь проходять греко-франко-арабські навчання (за участю ОАЕ) в акваторії Середземного моря. Варто очікувати можливих провокацій у Егейському морі.
Саміт Великої двадцятки
21 листопада відбувся саміт G20 у онлайн режимі. Найбільше обговорювали тему пандемії. Зокрема виступав Владімір Путін, що закликав до припинення санкційної політики, що свідчить про реальні проблеми економіки РФ.
Ефіопська війна
Наростає напруга столиці у відносинах зі штатом Тиграй, що переростає у збройний конфлікт. У листопаді центральна влада розпочала операцію проти ще одної сепаратистської групи “Народного фронту визволення Тиграю”, після того як бойовики напали на низку воєнних баз. У плануванні нападів прем’єр-міністр Абій Ахмед звинуватив регіональний уряд штату Тиграй, який “перейшов червону лінію”. До кордону штату перекидаються федеральні сили та авіація, на пів року вводиться надзвичайний стан. Частина Північного воєнного округу (на території бунтівного штату) відмовилась підкорятися столиці. Застосовується авіація, бомбардування аеропортів та населених пунктів.
Конфлікт наростав давно. Прихід до влади Абія Алі Ахмеда послабив позиції тиграйських еліт, проти них розгорнулась кампанія звинувачень у корупції та посадок. Останньою суперечністю стало проведення у штаті місцевих виборів у вересні цього року, які Аддис-Абеба назвала “незаконними”.
Гарний шанс скористатися слабкістю Ефіопії для Судану та Єгипту, з якими вже більше року триває дипломатичний клінч через дамбу “Ренесансу”, що може перекрити нільську воду для 80-мільйонного Єгипту.
Західна Сахара
У листопаді Марокко відновлює бойові дії у районі села Гергерат у демілітаризованій зоні, порушуючи правила перемир’я 1991 року з Фронтом ПОЛІСАРІО. Марокканські війська швидко наступають у смузі, раніше контрольованій представниками Фронту ПОЛІСАРІО (що проголосив Сахарську Арабську Демократичну Республіку).
13 листопада уряд Сахарської Арабської Демократичної Республіки скаржиться на порушення перемир’я. Cпроби стати посередником у відновленні статус-кво робить Бахрейн.
Марокко контролює північну частину країни (до так званої Марокканської стіни, побудованої ще у 1980-і) у 70% території, які називає своїми “Південними провінціями”. Країна переважно пустельна, з півмільйонним населенням. Та основне багатство – поклади нафти, газу, фосфоритів та залізних руд/
Зростає кількість біженців – як до сусіднього Алжиру, так і на Канарські острови, підконтрольні Іспанії.
Вибори у світі
У США продовжується виборча криза після виборів 7 грудня. Хоча найімовірніше президентом стає Дж Байден, біля третини населення впевнені у значних фальсифікаціях. Зростає підтримка Республіканської партії у Палаті представників та Сенаті, зокрема більш радикальних кандидатів, не пов’язаних з істеблішментом. Таким чином, відхід Трампа не призведе до падіння “трампізму”, і повернення до звичної моделі влади може бути тимчасовим.
А 15 листопада пройшов другий тур президентських виборів у Молдові. Переможцем стала Майя Санду – представник проєвропейського напрямку. Таким чином, частково було переглянуто результати подій листопада 2019 року, коли Санду відсторонили від уряду, утворивши блок проросійських соціалістів та Демократичної партії олігарха Плахотнюка. Звісно, повноваження президента у республіці обмежені, однак надають додаткові можливості посилення євроатлантичного курсу. Зокрема Санду вимагає виводу російських військ із Придністров’я, а також заявляє про можливу відмову сплати 7.5 млрд. $ за російський газ, спожитий на окупованій території.
Напруга на Балканах
Розгортається дипломатичний скандал між Сербією та Чорногорією, що вислали послів одна одної. Приводом стали контраверсійні заяви сербського посла Володимира Бажовича, що називав об’єднання Чорногорії та Сербського королівства у 1918 «звільненням» і «актом доброї волі», а також називав чорногорців частиною сербського народу. Скандал припадає на період формування нової коаліції в Чорногорії, і може послабити сербофільські настрої (з якими себе асоціює до третини населення держави).
Юрій Олійник, кандидат політ. наук, експерт НАЦ УССД
Leave a Reply